лускати

ЛУ́СКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Розриватися, давати тріщини або лопатися (від натягання, розширення, тиснення тощо), видаючи різкі звуки.

Ракети лускали високо під хмарами, розсипаючися градом кривавих іскор (І. Франко);

Атомні полігони, ракети, станції почнуть лускати [під час ядерного конфлікту], мов мильні бульки в калюжі під час дощу (А. Михайленко);

// Вкриватися тріщинами; репатися.

Робить [Проць] всеньке життя коло своєї латки землі, аж йому долоні лускають (Ю. Яновський);

Йому вдавалося чути і кожен листок на кожному дереві, і як лускають бруньки, і дихає мох (Ю. Андрухович).

2. Утворювати сухі, різкі звуки, схожі на розриви або тріскання чого-небудь.

Гармати ревли за річкою, рушниці лускали, неначе сипали горохом (І. Нечуй-Левицький);

Лускав інколи грім і гоготав по дебрях і верхах (Л. Мартович);

Газдині лускали руками і розповідали, що патрулі забрали від хати їх газдів (Марко Черемшина);

Трах-тах-тах! – лускає грім, і лампа в їдальні дзвенить (В. Винниченко).

3. Те саме, що луза́ти 1.

Він там стоїть, горіхи луска (Панас Мирний);

Я вже смакував наперед, як прийде зима і ми будемо вечорами лускати смачне насіння (А. Дімаров);

Він лускав там [у Зарваній Індії] горіхи і продавав лушпайки вроздріб (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

◇ (1) Лу́скати / лу́снути від (зі, зо) смі́ху – дуже сміятися, реготати.

Лускали [дівчата] зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем (О. Кобилянська);

– Мадам Трюше в Ментоні лусне од сміху, як прочитає про цей наш .. вчинок у газетах (І. Нечуй-Левицький);

Два пришелепкуватих ді-джеї навперебій розповідали старі анекдоти, мало не лускаючи від натренованого сміху (Ю. Іздрик);

Його Казимировича очі лукаво світяться, і ми з Тюлею мало не лускаємо зі сміху (А. Дністровий);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) лу́скати (лу́щити) горі́хи, перев. з дієсл.:

а) легко, просто (виконувати що-небудь, досягати чогось).

Йому ж невдивовижу дівчат цілувати, мов горіхи лускати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вечори просиджує над замітками, які інші лускають, мов горіхи (В. Дрозд);

– Подумаєш, – запально відповідає Вітя, – ці задачки мені – що горіхи лущити (О. Іваненко);

б) робити, виконувати дуже легко, без напруження.

Вечори просиджує над замітками, які інші лускають, мов горіхи (В. Дрозд);

– Подумаєш, – запально відповідає Вітя, – ці задачки мені – що горіхи лущити (О. Іваненко).