лускати
ЛУ́СКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Розриватися, давати тріщини або лопатися (від натягання, розширення, тиснення тощо), видаючи різкі звуки.
Ракети лускали високо під хмарами, розсипаючися градом кривавих іскор (І. Франко);
Атомні полігони, ракети, станції почнуть лускати [під час ядерного конфлікту], мов мильні бульки в калюжі під час дощу (А. Михайленко);
// Вкриватися тріщинами; репатися.
Робить [Проць] всеньке життя коло своєї латки землі, аж йому долоні лускають (Ю. Яновський);
Йому вдавалося чути і кожен листок на кожному дереві, і як лускають бруньки, і дихає мох (Ю. Андрухович).
2. Утворювати сухі, різкі звуки, схожі на розриви або тріскання чого-небудь.
Гармати ревли за річкою, рушниці лускали, неначе сипали горохом (І. Нечуй-Левицький);
Лускав інколи грім і гоготав по дебрях і верхах (Л. Мартович);
Газдині лускали руками і розповідали, що патрулі забрали від хати їх газдів (Марко Черемшина);
Трах-тах-тах! – лускає грім, і лампа в їдальні дзвенить (В. Винниченко).
3. Те саме, що луза́ти 1.
Він там стоїть, горіхи луска (Панас Мирний);
Я вже смакував наперед, як прийде зима і ми будемо вечорами лускати смачне насіння (А. Дімаров);
Він лускав там [у Зарваній Індії] горіхи і продавав лушпайки вроздріб (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
◇ (1) Лу́скати / лу́снути від (зі, зо) смі́ху – дуже сміятися, реготати.
Лускали [дівчата] зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем (О. Кобилянська);
– Мадам Трюше в Ментоні лусне од сміху, як прочитає про цей наш .. вчинок у газетах (І. Нечуй-Левицький);
Два пришелепкуватих ді-джеї навперебій розповідали старі анекдоти, мало не лускаючи від натренованого сміху (Ю. Іздрик);
Його Казимировича очі лукаво світяться, і ми з Тюлею мало не лускаємо зі сміху (А. Дністровий);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) лу́скати (лу́щити) горі́хи, перев. з дієсл.:
а) легко, просто (виконувати що-небудь, досягати чогось).
Йому ж невдивовижу дівчат цілувати, мов горіхи лускати (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вечори просиджує над замітками, які інші лускають, мов горіхи (В. Дрозд);
– Подумаєш, – запально відповідає Вітя, – ці задачки мені – що горіхи лущити (О. Іваненко);
б) робити, виконувати дуже легко, без напруження.
Вечори просиджує над замітками, які інші лускають, мов горіхи (В. Дрозд);
– Подумаєш, – запально відповідає Вітя, – ці задачки мені – що горіхи лущити (О. Іваненко).
Значення в інших словниках
- лускати — лу́скати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лускати — Лускатися, лопати|ся|, тріскати|ся|, репати|ся|, лущати; (батогом) ляскати; (горіхи) лузати. Словник синонімів Караванського
- лускати — див. ламати; ляпати Словник синонімів Вусика
- лускати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Розриватися, давати тріщини або лопатися (від натягання, розширення, тиснення тощо), видаючи різкі звуки. || Вкриватися тріщинами; репатися. 2》 неперех. Утворювати сухі, різкі звуки, схожі на розриви або тріскання чого-небудь. 3》 перех. Те саме, що лузати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лускати — лу́скати / лу́снути від (зі) смі́ху. Дуже сміятися, реготати. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, .. вона соромилася до сліз (О. Кобилянська); Лускали (дівчата) зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем (О. Фразеологічний словник української мови
- лускати — ЛО́ПАТИСЯ (втрачати цілісність), ЛО́ПАТИ, ТРІ́СКАТИ, ТРІ́СКАТИСЯ, РОЗТРІ́СКУВАТИСЯ, РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ, ЛУ́СКАТИ, ЛУ́СКАТИСЯ, РОЗПАДА́ТИСЯ, РЕ́ПАТИСЯ розм., РЕ́ПАТИ розм., ЛУПА́ТИСЯ діал., ПУ́КАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- лускати — ЛУ́СКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Розриватися, давати тріщини або лопатися (від натягання, розширення, тиснення тощо), видаючи різкі звуки. Ракети лускали високо під хмарами, розсипаючися градом кривавих іскор (Фр. Словник української мови в 11 томах
- лускати — Лускати, -каю, -єш сов. в. луснути, -ну, -неш, гл. 1) Трещать, треснуть. Шевська смола на дратві буде лускати. Н. Вол. у. 2) Только не сов. в. = лузати. Кабачки лускати. Узяв на шаг насіння і лускаючії пішов за своїм ділом. О. 1862. IX. 64. Словник української мови Грінченка