1. Словник української мови у 20 томах

любо

ЛЮ́БО, присл.

Приємно, гарно.

Гарно, любо, весело минувся увесь сей день, як один часочок (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ранішнє сонце так любо світило, не пекло, а гріло (Т. Шевченко);

І так йому любо, що то він на волі, навіть не холодно здається (Олена Пчілка);

Не вмієш супитись, дивитись косо, Кусати губи, як лихі дівчата, Не любиш говорить наперекір, А розважаєш любо кавалерів (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра);

// у знач. пред.

У хаті в нас любо, мило! (Марко Вовчок);

Жалко і весело! сльози і сміх! Зелено, любо, і сіється сніг... (О. Олесь);

Вже кожен бачить і визнає – любо це йому чи не любо, – що імперія – останнє слово поступу (Р. Іваничук);

– Ото було б любо, – блиснуло йому в голові, – коли і мене хтось полякав! (Валерій Шевчук);

// Ласкаво, з любов'ю.

Не дві ночі карі очі Любо цілувала (Т. Шевченко);

Дивиться так-то вже любо, так-то вже ласкаво жалує! (Марко Вовчок);

Коханий Петро... він так любо, так пильно дивився в очі дівчини, що серце її тремтіло й завмирало від болю (М. Старицький);

Москаль жартує, дивиться їй любо в вічі, бере її за руку (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любо — Ніжно, приємно, мило, люб'язно, ласкаво, гарно. Словник синонімів Полюги
  2. любо — лю́бо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. любо — присл. Приємно, гарно. || у знач. присудк. сл. || Ласкаво, з любов'ю. Любо-мило — дуже, надзвичайно добре. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. любо — ле́гко (лю́бо, ве́село і т. ін.) на душі́ (на се́рці) кому, у кого і без додатка. Приємно, спокійно, радісно комусь. Софії так легко, так весело на душі… (Леся Українка); Чого воно любо так стає на душі, легко на серці... Фразеологічний словник української мови
  5. любо — ЛЮ́БО присл. (ніжно, з любов'ю), МИ́ЛО, ЛЮБ'Я́ЗНО, ЛАСКА́ВО, ЛЮБЕ́НЬКО. Семен був ставний парубок, і не раз йому любо посміхалась Ярина (П. Панч); Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Словник синонімів української мови
  6. любо — ЛЮ́БО, присл. Приємно, гарно. Гарно, любо, весело минувся увесь сей день, як один часочок (Кв.-Осн., II, 1956, 335); Сонце.. любо світило і обдавало їх своїм світом (Мирний, І, 1954, 166); Як він любо говорить! (Речм., Твій побратим, 1962, 99); // у знач. Словник української мови в 11 томах