людоїд

ЛЮДОЇ́Д, а, ч.

1. Дикун, що їсть людське м'ясо; канібал.

Для мене, здається, готувався до свята справжній бенкет, так наче я мав апетит людоїда, або приїхав з голодного краю (М. Коцюбинський);

Я читав колись про диких людоїдів, що живуть на австралійських островах, про те, які вони люті (В. Самійленко);

На островах, що далі за всі острови, де водяться білі папуги, я жив півроку з племенем людоїдів (Ю. Логвин);

– Пане Паганелю, – спитала Гелена, – то ви гадаєте, якщо потерпілі аварію потрапили в полон до індіанців, ті зберегли їм життя? – Так, я цього певен. Бо ж індіанці не людоїди (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);

// Психічно хвора людина, що їсть людське м'ясо.

Якщо Сокирко дізнається, що я мав можливість побачити канібалів і цим не скористався, то або вижене мене з роботи, або .. знов пошле в Черкаси. Проте людоїди розчарували мене. Як і більшість убивць, вони були зовні спокійні (В. Шкляр).

2. Той, хто під час голоду чи соціальних катаклізмів їсть людське м'ясо.

[Гиря:] Де б вивести зараз людоїдів отуди до канави та повбивати, а ти їх під арешт, годуватимеш, та ще й доктора до них?.. (М. Куліш);

* Образно. Мор, голод і війна – то страшні людоїди (Л. Боровиковський);

* У порівн. Різким ривком відкинув [Солод] геть шинель і голий, мов дикун-людоїд, накинувся на Безкобиліна (М. Руденко);

// Уживається як лайливе слово.

Дяк потріпує навіть старих і благочестивих дідів .. усякими непотрібними словами: анциболами, харцизниками, людоїдами, шибениками і усякими безумними словами (І. Нечуй-Левицький);

Кривоніс помітив Ярему і пустився на нього. – Маю тебе, людоїде. Тепер порахуємось (А. Чайковський);

Чого ж ви стоїте, горлорізи, живодери, людоїди, змії! Підходіть! (Б. Лепкий).

3. перен. Про надзвичайно жорстоку людину, схильну до насильства, убивства.

Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє, Накралися; а що взяли На той світ з собою? (Т. Шевченко);

Вирвавсь я із рук єхидних, В хижих єзуїтів, Та й попавсь в криваві лапи Наших людоїдів (П. Куліш).

4. Казковий персонаж, що поїдає людей (частіше дітей).

Далі старший людоїд і каже: – Ну, сідай, хлопче, та повечеряй з нами, бо після вечері ми тебе самого з'їмо (С. Васильченко);

Є десь у тридев'ятому царстві баба-яга, є дракони, є і людоїди (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. людоїд — людої́д іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. людоїд — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  3. людоїд — -а, ч. 1》 Дикун, що їсть людське м'ясо. || перен. Про надзвичайно жорстоку людину, схильну до насильства, вбивства. || Уживається як лайливе слово. 2》 Персонаж казок, що поїдає людей (частіше дітей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. людоїд — Людожер, див. канібал Словник чужослів Павло Штепа
  5. людоїд — ЛЮДОЇ́Д (дикун, що їсть людське м'ясо), ЛЮДОЖЕ́Р, ЛЮДОЖЕ́РЕЦЬ, КАНІБА́Л книжн., АНТРОПОФА́Г книжн. Я читав колись про диких людоїдів, що живуть на австралійських островах (В. Самійленко); Діти.. Словник синонімів української мови
  6. людоїд — Людої́д, -да; -дої́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. людоїд — ЛЮДОЇ́Д, а, ч. 1. Дикун, що їсть людське м’ясо. Для мене, здається, готувався до свята справжній бенкет, так наче я мав апетит людоїда, або приїхав з голодного краю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. людоїд — Людоїд, -да м. Людоѣдъ. Ах ти людоїд. Ном. № 4082. Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів, або песиголовців. Грин. І. 1. Словник української мови Грінченка