1. Словник української мови у 20 томах

мандрил

МАНДРИ́Л, а, ч.

Представник родини мавпячих із великою головою та коротким хвостом; живе в Західній Африці.

Ми вже звикли вважати папуг зразком строкатості у тваринному світі. Та, виявляється, досить успішно з ними можуть конкурувати мавпи мандрили (із журн.);

Кількох мандрилів привезли до звіринця за програмою обміну тваринами між зоопарками світу (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мандрил — мандри́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мандрил — -а, ч. Мавпа родини мартишкових із великою головою та коротким хвостом; живе в Західній Африці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мандрил — мандри́л (ісп. mandril, з афр. мов) рід мавп родини мартишкових. Поширені в Західній Африці. Часто завдають шкоди банановим плантаціям. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. мандрил — Вузьконоса мавпа, заселяє ліси Зх. Африки; довж. тіла бл. 70 см, хвоста бл. 6 см; шкіра обличчя та сідничих мозолів гола, яскраво червона; сильні, забіякуваті та агресивні; всеїдні; живуть невел. сімейними групами. Універсальний словник-енциклопедія
  5. мандрил — МАНДРИ́Л, а, ч. Мавпа родини мартишкових із великою головою та коротким хвостом; живе в Західній Африці. Словник української мови в 11 томах