мелькнути

МЕЛЬКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до мелька́ти 1, 2.

Засвербіла Івасева долоня, щось загурчало. Івась глянув – тілько жовтий слід на долоні, де лежав коник, та перед очима щось мелькнуло (Панас Мирний);

В його умі мелькнули старинні .. казки про дріад, лісових дівчат, богинь дерев, що іноді являються людям (І. Франко);

В його погляді мелькнула непевність, але він зразу її пригасив (Ю. Смолич);

Проскочили міст, мимо сільради.., мелькнули тополі, верби, акації (Григорій Тютюнник).

◇ Майну́ло (мелькну́ло, мигну́ло і т. ін.) в голові́ див. майну́ти;

Мигну́ти (мелькну́ти) п'я́тами див. мигну́ти;

(1) Ті́льки хвосто́м мелькну́ти, ірон. – дуже швидко піти, поїхати, побігти, втекти, зникнути і т. ін. звідкись.

– Весною, як натиснуть наші невичерпні резерви, – німець тільки хвостом мелькне (А. Хорунжий);

Ті́льки хво́стиком мелькну́ти.

– Прибор чаю... живо! – скомандував Проценко. Прислужник тільки хвостиком мелькнув і зразу скрився (Панас Мирний);

– Дурне мишеня, – сказала Тоня і так перелякала її цим, що та тільки хвостиком мелькнула (Г. Епік).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me