мистецтво

МИСТЕ́ЦТВО, а, с.

1. Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність.

Уже б тепер не вдав [тесля] різьби такої, хоч би хто й замовив, минулося... Тепер аби хоч як, хоч без мистецтва хліба заробити... (Леся Українка);

Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам'ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертв серед мирного населення, – радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (О. Гончар);

// Галузь творчої художньої діяльності.

На відміну від літератури, музики, живопису, скульптури мистецтво театру є насамперед мистецтвом живих діючих сценічних образів (з мемуарної літ.);

Невід'ємною частиною культурної скарбниці народу є пам'ятки зодчества, археології, монументального мистецтва (з наук.-попул. літ.).

2. яке, чого. Досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність.

І вчені, і проповідники, і навіть учні академій та університетів охоче дискутували, щоб вправлятися у вищій техніці промовницького мистецтва та тонкощах логіки й казуїстики (З. Тулуб);

Воронцов щоразу був у захваті від свого таджика, коли той керував боєм. Це було справжнє мистецтво, впевнене, завжди винахідливе, точне (О. Гончар);

Рильський виявив у “Марині”, крім прекрасного дару оповідача, мистецтво ліплення пластичних образів (з наук.-попул. літ.).

Акаде́мія мисте́цтв див. акаде́мія;

(1) Зобража́льне (зобра́жувальне) мисте́цтво – мистецтво створення художніх образів на площині і в просторі;

(2) Кінети́чне мисте́цтво – напрям сучасного модернізму, що використовує т. зв. мобілі (споруди, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо); кінетизм; Майстри́ мисте́цтв див. ма́йстер;

(3) Мисте́цтво для мисте́цтва; Чи́сте мисте́цтво – естетична теорія і художня практика митців, що не пов'язують художню творчість із суспільним життям.

В. Бєлінський гостро засуджував тих літераторів, зокрема співців “чистої краси”, “чистого мистецтва”, які .. заплющували очі, щоб не бачити об'єктивної дійсності з її болями, кривдами, боротьбою (А. Малишко);

(4) Прикладне́ мисте́цтво – мистецтво, творами якого є художньо оформлені предмети практичного призначення.

Основними джерелами, що характеризують розвиток прикладного мистецтва раннього періоду Русі, є предмети художнього ремесла з дружинних та князівських поховань (з наук. літ.);

Вишивання, як один з видів прикладного мистецтва, має велике виховне значення (з навч. літ.);

(5) Садо́во-па́ркове мисте́цтво – мистецтво створення садів, парків та інших озеленюваних ділянок; Си́нтез мисте́цтв див. си́нтез;

(6) Танцюва́льне мисте́цтво – те саме, що хореогра́фія.

Соковите, барвисте танцювальне мистецтво українського народу (з наук. літ.);

(7) Хорове́ мисте́цтво – мистецтво колективного виконання вокальної музики.

У Київський Русі центрами хорового мистецтва були монастирі та княжі двори (з наук. літ.);

Храм мисте́цтва (мисте́цтв) див. храм.

△ (8) Монумента́льне мисте́цтво – вид образотворчого мистецтва, що включає архітектурні та скульптурні монументи, настінні розписи, мозаїку тощо.

Творчість його [Ф. Г. Кричевського] відзначається багатогранністю, він працює в галузі станкового й монументального мистецтва, графіки (із журн.);

(9) Образотво́рче мисте́цтво – мистецтво, що втілює художні образи на площині та в просторі (живопис, графіка, скульптура і т. ін.).

На широкій виставці образотворчого мистецтва буде представлено 400 творів живопису, 600 графічних робіт, 200 скульптур та 3000 робіт майстрів народної творчості і прикладного мистецтва (з газ.);

(10) Пробі́ркове мисте́цтво, заст. – те саме, що Пробі́рний ана́ліз (див. ана́ліз).

Відтоді як відбулися перші заручини математики і стародавнього пробіркового мистецтва, в теорії рівноважних процесів нагромаджений величезний матеріал (з наук. літ.);

(11) Просторо́ві мисте́цтва – умовна назва образотворчого мистецтва й архітектури;

(12) Станко́ве мисте́цтво – термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер (в живопису – картина, в скульптурі – статуя, погруддя і т. ін.).

Після закінчення громадянської війни в умовах мирного будівництва швидко розвивається станкове мистецтво (з наук. літ.);

(13) Ювелі́рне мисте́цтво – виготовлення прикрас, предметів побуту та культу з дорогоцінних металів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мистецтво — мисте́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мистецтво — ок. образотворчість, зст. штука; (уміння) майстерність. Словник синонімів Караванського
  3. мистецтво — [миестецтво] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. мистецтво — -а, с. 1》 Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність. || Сфера творчої художньої діяльності. 2》 яке, чого. Досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. МИСТЕЦТВО — • "МИСТЕЦТВО" - неперіодичний літ.-мистецький журнал. Видавався укр. секцією Всеукрліткому 1919 — 20 у Києві (7 номерів) за ред. Г. Михайличенка та М. Семенка. Мав розділи: "Поезія", "Красне письменство", "Статті", "Хроніка", "Бібліографія". Гол. Українська літературна енциклопедія
  6. мистецтво — • мистецтво - вид творчої діяльності, результатом якої є худож. цінності, що в образній формі втілюють уявлення про об'єктивний світ, людину, її ідеали та естет. почуття. До М. відносять види творчості, об'єднані здатністю худож. Українська літературна енциклопедія
  7. мистецтво — МИСТЕЦТВО — знаково-семіотична галузь людської культури, яка, на відміну від інших засобів комунікації, позначена намаганням у всіх своїх повідомленнях поєднати відтворювану у цій галузі конкретність світу з тими чи тими його узагальненими сенсами. Філософський енциклопедичний словник
  8. мистецтво — МАЙСТЕ́РНІСТЬ (досконале вміння в якійсь справі), ВПРА́ВНІСТЬ, УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), УМІ́ЛІСТЬ (ВМІ́ЛІСТЬ), МИСТЕ́ЦТВО, МАЙСТЕ́РСТВО заст. — Так, пане отамане, домна — річ серйозна. Словник синонімів української мови
  9. мистецтво — Мисте́цтво, -ва, -ву; -те́цтва, -те́цтв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. мистецтво — МИ́СТЕЦТВО, а, с. 1. Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність. Уже б тепер не вдав [тесля] різьби такої, хоч би хто й замовив, минулося… Тепер аби хоч як, хоч без мистецтва хліба заробити... (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах