мистецтво
МИ́СТЕЦТВО, а, с.
1. Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність.
Уже б тепер не вдав [тесля] різьби такої, хоч би хто й замовив, минулося… Тепер аби хоч як, хоч без мистецтва хліба заробити... (Л. Укр., І, 1951, 442);
Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам’ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертв серед мирного населення, — радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (Гончар, III, 1959, 236);
// Галузь творчої художньої діяльності.
На відміну від літератури, музики, живопису, скульптури мистецтво театру є насамперед мистецтвом живих діючих сценічних образів (З глибин душі, 1959, 66);
В скарбницю нового, радянського поетичного мистецтва українська поезія внесла і вносить багато своїх, неповторних, тільки їй властивих барв (Про багатство л-ри, 1959, 109).
Мисте́цтво для мисте́цтва; Чи́сте мисте́цтво — реакційна естетична теорія і художня практика митців, спрямовані на відрив художньої творчості від суспільного життя.
В. Бєлінський гостро засуджував тих літераторів, зокрема співців "чистої краси", "чистого мистецтва", які.. заплющували очі, щоб не бачити об’єктивної дійсності з її болями, кривдами, боротьбою (Мал., Думки.., 1959, 21).
2. яке, чого. Досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність.
І вчені, і проповідники, і навіть учні академій та університетів охоче дискутували, щоб вправлятися у вищій техніці промовницького мистецтва та тонкощах логіки й казуїстики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152);
Воронцов щоразу був у захваті від свого таджика, коли той керував боєм. Це було справжнє мистецтво, впевнене, завжди винахідливе, точне (Гончар, III, 1959, 349);
Рильський виявив у "Марині", крім прекрасного дару оповідача, мистецтво ліплення пластичних образів (Криж., М. Рильський, 1960, 60).
Значення в інших словниках
- мистецтво — мисте́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мистецтво — ок. образотворчість, зст. штука; (уміння) майстерність. Словник синонімів Караванського
- мистецтво — [миестецтво] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
- мистецтво — -а, с. 1》 Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність. || Сфера творчої художньої діяльності. 2》 яке, чого. Досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мистецтво — МИСТЕ́ЦТВО, а, с. 1. Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність. Уже б тепер не вдав [тесля] різьби такої, хоч би хто й замовив, минулося... Тепер аби хоч як, хоч без мистецтва хліба заробити... Словник української мови у 20 томах
- МИСТЕЦТВО — • "МИСТЕЦТВО" - неперіодичний літ.-мистецький журнал. Видавався укр. секцією Всеукрліткому 1919 — 20 у Києві (7 номерів) за ред. Г. Михайличенка та М. Семенка. Мав розділи: "Поезія", "Красне письменство", "Статті", "Хроніка", "Бібліографія". Гол. Українська літературна енциклопедія
- мистецтво — • мистецтво - вид творчої діяльності, результатом якої є худож. цінності, що в образній формі втілюють уявлення про об'єктивний світ, людину, її ідеали та естет. почуття. До М. відносять види творчості, об'єднані здатністю худож. Українська літературна енциклопедія
- мистецтво — МИСТЕЦТВО — знаково-семіотична галузь людської культури, яка, на відміну від інших засобів комунікації, позначена намаганням у всіх своїх повідомленнях поєднати відтворювану у цій галузі конкретність світу з тими чи тими його узагальненими сенсами. Філософський енциклопедичний словник
- мистецтво — МАЙСТЕ́РНІСТЬ (досконале вміння в якійсь справі), ВПРА́ВНІСТЬ, УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), УМІ́ЛІСТЬ (ВМІ́ЛІСТЬ), МИСТЕ́ЦТВО, МАЙСТЕ́РСТВО заст. — Так, пане отамане, домна — річ серйозна. Словник синонімів української мови
- мистецтво — Мисте́цтво, -ва, -ву; -те́цтва, -те́цтв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)