мовець
МО́ВЕЦЬ, вця, ч.
Той, хто користується мовою.
Літературна мова надає кожному мовцеві можливість широкого вибору мовних засобів (з наук. літ.);
Елементарна порядність передбачає говорити правду завжди, навіть коли це невигідно мовцю (Б. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовець — мо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мовець — Мовлянин, носій мови. Словник синонімів Караванського
- мовець — -вця, ч. 1》 Той, хто користується мовою. 2》 Той, хто говорить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовець — МО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто користується мовою. Літературна мова надає кожному мовцеві можливість широкого вибору мовних засобів (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 7). Словник української мови в 11 томах