морозити

МОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок.

1. кого, що. Дуже охолоджувати.

Рано встала ти, Роса студена ще морозить тіло (І. Франко);

// Примушувати когось мерзнути на холоді, морозі.

О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні! (Т. Шевченко);

Жінку б'є [Іван Кривда], знущається, не пускає в хату, морозить на вулиці (Грицько Григоренко);

// перен. Викликати в когось неприємне відчуття холоду, страху.

Глуха ніч і спів з кам'яниці морозили графиню (Іван Ле);

// безос.

Чи знаєш, що, як ти чоломкаться ідеш, Чогось мене морозить (Є. Гребінка);

Ремо напружено дививсь у північну далечінь дороги, але там не було жодної живої душі. Його почало морозити... Він відчував калатання у грудях... (Олесь Досвітній).

2. що. Охолоджуючи, перетворювати на лід; заморожувати.

Бреде Микола по грузькій калюжі. За ним мороз крокує по слідах. Йде за хлоп'ям, під ноги кида стужу, Морозить сльози на худих щоках (Ю. Гойда);

// Піддавати продукти дії холоду, морозу для тривалого їх зберігання.

Морозити рибу.

3. тільки 3 ос., безос. Є (було) холодно, є (був) мороз.

Надворі морозило, дув західний колючий вітер (С. Голованівський).

4. тільки 3 ос., кого, безос., перен. Про хворобливе відчуття холоду, гарячковий стан.

Мене морозить. Щось од спини розлазиться холодними мурашками по всьому тілу (М. Коцюбинський);

Мене морозило, боліла голова, а температура о сьомій вечора піднялась до тридцяти дев'яти з десятими (В. Гжицький).

5. що, перен. Стримувати, спиняти вияв чого-небудь.

В чорних невеличких очах доктора доглянула Целя якісь іскорки .. Було щось невідоме і зловіще в тих іскорках, щось, що відбирало Целі апетит і морозило в ній усякий порив радості (І. Франко).