морозити

ЗАМОРО́ЖУВАТИ (сильно охолоджуючи, доводити до замерзання), МОРО́ЗИТИ, ПІДМОРО́ЖУВАТИ, ПРИМОРО́ЖУВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (злегка); СКО́ВУВАТИ (землю, воду — морозом). — Док.: заморо́зити, підморо́зити, приморо́зити, прихопи́ти, скува́ти. Можна заморозити пливун, з рідкого зробити твердим, укласти залізобетонні блюмінги (М. Ю. Тарновський); Йде (мороз) за хлоп'ям, під ноги кида стужу, Морозить сльози на худих щоках (Ю. Гойда); Коли вітер воду зжене і морозом тванюку зверху прихопить, здається, можна по ній пройти, а підеш — підеш з головою (О. Гончар); Морозець сковував грязюку (В. Собко).

МОРО́ЗИТИ (дуже охолоджувати), ЗАМОРО́ЖУВАТИ, ПРОМОРО́ЖУВАТИ, ДАВИ́ТИ розм., ПРИДА́ВЛЮВАТИ розм., ТИ́СНУТИ розм., ПОДИРА́ТИ розм. (про дуже сильний мороз); ПРИМОРО́ЖУВАТИ (злегка). — Док.: заморо́зити, поморо́зити, проморо́зити, придави́ти, прити́снути, приморо́зити. Холодний вітер травневого ранку морозив (Н. Рибак); Легесенький вітерець, що цідив повітря крізь одяг, просто заморожував (М. Трублаїні); Розгулявся Морозонько! Аж пищить усе, а він, немилосердний, давить (Панас Мирний); Придавили люті, скрипучі морози (І. Микитенко); Вечоріло. Небо вияснилося після кількаденної снігової заметі. Тис мороз (І. Франко); Ранок був вітряний, приморожувало (О. Гуреїв).

ХОЛОДИ́ТИ (пронизувати холодом), СТУДЕНИ́ТИ, ЛЕДЕНИ́ТИ розм., МОРО́ЗИТИ, СТУДИ́ТИ. — Док.: захолоди́ти. Обличчя й руки холодив мороз (М. Трублаїні); Ранкова вода студенила ноги (І. Чендей); Сухий колючий сніг шмагав обличчя Свєнціцького, сипався за комір, леденив руки (З. Тулуб); Щасти бі, жнице! Рано встала ти, Роса студена ще морозить тіло (І. Франко); Ночі стояли холодні, і ноги студила колюча світанкова роса (І. Муратов).