морозити

моро́зити

-ожу, -озиш, недок.

1》 перех. Дуже охолоджувати.

|| Примушувати когось мерзнути на холоді, морозі.

|| перен. Викликати в когось неприємне відчуття холоду, страху.

|| безос.

2》 перех. Охолоджуючи, перетворювати на лід; заморожувати.

|| Піддавати продукти дії холоду, морозу для тривалого їх зберігання. Морозити рибу.

3》 тільки 3 ос., неперех., безос. Є (було) холодно, є (був) мороз.

4》 тільки 3 ос., перех., безос., перен. Про хворобливе відчуття холоду, гарячковий стан.

5》 перех., перен. Стримувати, спиняти вияв чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морозити — моро́зити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. морозити — Холодити, охолоджувати студити; неос. трусити, трясти <н. його морозить>; (продукти) заморожувати; (чуття) стримувати. Словник синонімів Караванського
  3. морозити — МОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок. 1. кого, що. Дуже охолоджувати. Рано встала ти, Роса студена ще морозить тіло (І. Франко); // Примушувати когось мерзнути на холоді, морозі. О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь?... Словник української мови у 20 томах
  4. морозити — Жу, -зиш, недок. Дратувати, сердити когось дурною поведінкою, розмовами; набридати. Слухай, не морозь. Я і так прикумарений. Словник сучасного українського сленгу
  5. морозити — ЗАМОРО́ЖУВАТИ (сильно охолоджуючи, доводити до замерзання), МОРО́ЗИТИ, ПІДМОРО́ЖУВАТИ, ПРИМОРО́ЖУВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (злегка); СКО́ВУВАТИ (землю, воду — морозом). — Док.: заморо́зити, підморо́зити, приморо́зити, прихопи́ти, скува́ти. Словник синонімів української мови
  6. морозити — МОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок. 1. перех. Дуже охолоджувати. Рано встала ти, Роса студена ще морозить тіло (Фр., XIII, 1954, 409); // Примушувати когось мерзнути на холоді, морозі. О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь?... Словник української мови в 11 томах
  7. морозити — Морозити, -жу, -зиш гл. Морозить. Що день пилати роспинають, морозять, шкварять на огні. Шевч. 634. Словник української мови Грінченка