мудрий

МУ́ДРИЙ, а, е.

1. Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений.

Мудрим ніхто не вродився (Номис);

Мудрий дід мовляв мені колись: Що вік живи, учися, стережись І пам'ятай, що є на світі свині (Л. Глібов);

– Навчитель красних мистецтв і шагістики, шановний наш Артур Пилипович раптом виявляє незрілість, що межує з легковажністю. Якщо вас, мудрого, тягне в бродяжництво, то що тоді вимагати від наших бурсачат? (О. Гончар);

// у знач. ім. му́дрий, рого, ч. Про розумну, досвідчену людину.

Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного (Номис);

Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає (Т. Шевченко);

// Який виражає розум, проникливість.

Я поглянув удруге в її сиві мудрі очі, щоб вгадати в них план, а заразом щоб і збагнути й настрій її душі (М. Коцюбинський);

// Написаний розумно, з глибоким розумінням і узагальненням чогось.

Вчіться, діти: мудра книжка Скаже вам чогось багато з того, що колись другими І посіяно й пожато (Я. Щоголів);

Воїн і поет грузинський Ненаситний розум мав, Він не тільки мудрі вірші В'яззю мудрою писав, – Добрим людям на потребу Млин новітній малював (М. Рильський).

2. Який ґрунтується на глибокому розумінні чогось, на великому досвіді.

Мені, було, аж серце мліло, .. як хотілось, Щоб хто-небудь мені сказав Хоч слово мудре (Т. Шевченко);

З миру по нитці – голому сорочка. Максим зарубав собі на умі, що це наймудріше правило на світі (Панас Мирний);

Лукія замислюється. І такі мудрі думки народжуються в її дівочій голові, наче їй не дванадцять років, а вдвоє більше (О. Донченко).

3. ірон. Те саме, що хи́трий.

І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, їсте на здоров'я Та славите Запорожжя (Т. Шевченко);

[Водяник:] Яка ти мудра! Іди на дно! Доволі тут базікать! (Леся Українка).

4. розм. Нелегкий, складний для виконання, для здійснення.

[Галя:] Хазяйства нас не вчать. Та хазяйство не така мудра штука, щоб його у гімназії вчити (Панас Мирний);

– Може б, і ти потроху придивлявся до Гонтарів? – Постараюсь, мамо, діло не таке вже й мудре (М. Стельмах).

5. розм., рідко. Дуже добрий, смачний.

– Ходімо, Прокопе Ригоровичу, до мене. Пазька наварила мудрого борщу (Г. Квітка-Основ'яненко).

◇ (1) Му́дрий по шко́ді, жарт. – той, хто, зазнавши втрат, збитків, невдач, став дуже обачним і далекоглядним; той, хто пізно став розумним.

Мудрий шляхтич по шкоді, як коня вкрали, то стайню замкнув (прислів'я);

Виявився він мудрим по шкоді, як кажуть. Стільки помилок допущено (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

мудрий

Значення в інших словниках