1. Фразеологічний словник української мови

мудрий

му́дрий по шко́ді, жарт. Той, хто, зазнавши втрат, збитків, невдач, став дуже обачним і далекоглядним; той, хто пізно став розумним. Мудрий шляхтич по шкоді, як коня вкрали, то стайню замкнув (Укр.. присл..); Виявився він мудрим по шкоді, як кажуть. Стільки помилок допущено (З газети).

розу́мна (твере́за, му́дра і т. ін.) голова́. Хто-небудь розсудливий, кмітливий, тямущий. — Дуже він .. мені подобався, бо був добрий сусід і розумна голова (І. Франко); Ні одної сильної людини з усього роду, ні одної .. тверезої голови; чужі вина і чужі води до краю розрідили їхні мізки і душі (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мудрий — (який має добрий розум) розумний, недурний, (має здатність осмислювати) глибокий, мислячий, (думка) кмітливий, розм. головатий// світла голова, має голову на плечах, бистрий на розум, жарт, макітра розуму. Словник синонімів Полюги
  2. мудрий — му́дрий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. мудрий — Розумний, досвідчений, метикований, поет. сивомудрий; (ребус) мудрований; (крок) виважений; (- рішення) Соломонів; (- очі) проникливий; (- книжку) змістовний; ІР. хитрий, хитромудрий; мудренький, премудрий, мудрющий. Словник синонімів Караванського
  4. мудрий — див. розумний; чародій Словник синонімів Вусика
  5. мудрий — [мудрией] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
  6. мудрий — -а, -е. 1》 Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений. || у знач. ім. мудрий, -рого, ч. Про розумну, досвідчену людину. || Який виражає розум, проникливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. мудрий — 1. розумний, розумненький, розумнець, (вона) розумниця, дотепний, здібний, кебетний, кебетливий, кмета, кметливий, тямкий, тямовитий, хисний, див. догадливий, спосібний 2. це мудрець, філософ Словник чужослів Павло Штепа
  8. мудрий — МУ́ДРИЙ, а, е. 1. Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений. Мудрим ніхто не вродився (Номис); Мудрий дід мовляв мені колись: Що вік живи, учися, стережись І пам'ятай, що є на світі свині (Л. Словник української мови у 20 томах
  9. мудрий — му́дрий: ◊ му́дрий як соломонові пати́нки → патинки ◊ му́дрий як соломонові по́ртки → портки ♦ му́дрий, але для се́бе (Франко) ♦ му́дрий в ро́зу́мі, а дурни́й в мошонці (Франко) ♦ му́дрий мудрішого зна́йде про те, що людський розум обмежений, тому завжди є чого навчитися (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. мудрий — Видра мудра та й серна не дурна. Стрілецькі спостереження. І мудрий здуріє, як зголодніє. Голод дошкулить кожньому. Ліпше мудрий ворог, як дурний приятель. З мудрим ворогом мож прийти до згоди, а дурний приятель може наробити багато лиха. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. мудрий — МУДРЕ́ЦЬ (дуже розумна, мудра людина; той, хто багато роздумує, обмірковує), МУ́ДРИЙ, МУДРІ́Й розм.; МУДРАГЕ́ЛЬ ірон., МУДРА́К ірон., МУ́ДРИК розм. (той, хто багато роздумує, обмірковує). Словник синонімів української мови
  12. мудрий — Му́дрий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. мудрий — МУ́ДРИЙ, а, е. 1. Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений. Мудрим ніхто не вродився (Номис, 1864, № 6500); Мудрий дід мовляв мені колись: Що вік живи, учися, стережись І пам’ятай... Словник української мови в 11 томах
  14. мудрий — Мудрий, -а, -е 1) Мудрый, умный. Чому чорт мудрий? — Бо старий. посл. Мудрий поляк по шкоді. 2) Мудреный, замысловатый. Невелика штучка, та мудра. Чуб. І. 268. Нагиналась, виправлялась, взявшися у боки, голубцями личкувала де-где мудрі скоки. Мкр. Н. 29. Словник української мови Грінченка