мудрий

МУ́ДРИЙ, а, е.

1. Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений.

Мудрим ніхто не вродився (Номис, 1864, № 6500);

Мудрий дід мовляв мені колись: Що вік живи, учися, стережись І пам’ятай, що є на світі свині (Гл., Вибр., 1951, 160);

Червона Армія перемогла всіх інтервентів, тому що боротьбою керувала комуністична партія на чолі з мудрим Леніним (Панч, Вибр., 1947, 387);

// у знач. ім. му́дрий, рого, ч. Про розумну, досвідчену людину.

Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного (Номис, 1864, № 5686);

Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає (Шевч., І, 1963, 71);

// Який виражає розум, проникливість.

Я поглянув удруге в її сиві мудрі очі, щоб вгадати в них план, а заразом щоб і збагнути й настрій її душі (Коб., III, 1956, 284);

// Написаний розумно, з глибоким розумінням і узагальненням чогось.

Вчіться, діти: мудра книжка Скаже вам чогось багато з того, що колись другими І посіяно й пожато (Щог., Поезії, 1958, 164);

Воїн і поет грузинський Ненаситний розум мав. Він не тільки мудрі вірші В’яззю мудрою писав, — Добрим людям на потребу Млин новітній малював (Рильський, III, 1961, 110).

2. Який грунтується на глибокому розумінні чогось, на великому досвіді.

Мені, було, аж серце мліло,.. як хотілось. Щоб хто-небудь мені сказав Хоч слово мудре (Шевч., II, 1953, 200);

3 миру по нитці— голому сорочка. Максим зарубав собі на умі, що це наймудріше правило на світі (Мирний, І, 1949, 233);

Лукія замислюється: І такі мудрі думки народжуються в її дівочій голові, наче їй не дванадцять років, а вдвоє більше (Донч., III, 1956, 44).

3. ірон. Те саме, що хи́трий.

І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, їсте на здоров’я Та славите Запорожжя (Шевч., І, 1963, 333);

[Водяник:] Яка ти мудра! Іди на дно! Доволі тут базікать! (Л. Укр., III, 1952, 190).

4. розм. Нелегкий, складний для виконання, для здійснення.

[Галя:] Хазяйства нас не вчать. Та хазяйство не така мудра штука, щоб його у гімназії вчити (Мирний, V, 1955, 134);

Прийшла, значить, революція, — сидить Ілліч у Кремлі. Державою керує, мудрі справи вирішує, на білих шле червоних армійців воювати за свободу (Ю. Янов., І, 1954, 7).

5. розм., рідко. Дуже добрий, смачний.

— Ходімо, Прокопе Ригоровичу, до мене. Пазька наварила мудрого борщу (Кв.-Осн., II, 1956, 187);

О, та мудра ж і сивуха! (Пісні та романси.., II, 1956, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

мудрий

Значення в інших словниках