мудрий

МУДРЕ́ЦЬ (дуже розумна, мудра людина; той, хто багато роздумує, обмірковує), МУ́ДРИЙ, МУДРІ́Й розм.; МУДРАГЕ́ЛЬ ірон., МУДРА́К ірон., МУ́ДРИК розм. (той, хто багато роздумує, обмірковує). Розкрила (Єва) путівник і удала, що вивчає розпис Троїцької надбрамної церкви з "Ликом святих дів". Потім перевела погляд на старих мудреців (О. Чорногуз); Два хитрих мудрого не переважать (Л. Глібов); — Краще, коли б краще. Щоб кожен жив у достатках. Так нема ж цього. І ніякі мудрії цього не вимудрують, поки народ сам своєю головою та своїми руками за це не візьметься (А. Головко); (Жук:) А ви його не покривайте. Теж знайшли мудрагеля! (А. Крижанівський); Деякі мудраки, зациклені на екології, підрахували, що якби нашій індустрії та такі ж енергоекономні технології, як у французів, то ми б не знали, куди дівати наші мільйони кіловатів (з журналу).

РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст.; МУ́ДРИЙ (який має глибокий розум і великий життєвий досвід); МИ́СЛЯЧИЙ (який глибоко й самостійно мислить); ПРЕМУ́ДРИЙ уроч., заст. Порадившись з губернським інспектором землеробства Марфіним, людиною розумною й благородною, він звернувся до міністерства про допомогу (О. Довженко); Мабуть, недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить (Я. Стецюк); — Давид — начальник цеху? Звісно... він хлопець толковий, з вогником (О. Копиленко); — Гізель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловік, як колись був Могила (П. Куліш); Тепер вона (Ольга Миколаївна) зовсім одвернулася від батька, а йому, мабуть, потрібна її допомога, вона ж, казали, "головаста жінка" (П. Автомонов); Хлопець удався мізкуватий, поштивий і нівроку йому, — не бридкий (Ю. Яновський); Діяв там (у Москві) однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського — кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Веселий, ручий молодик, Письменний; сміливий, балакливий, Обличчям повний та змазливий, І толковитий, як старий (М. Макаровський); — Це — твір художника мислячого, спостережливого, справді закоханого у природу (М. Слабошпицький); (Гаврило:) Та ти (Надежда) вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра (М. Кропивницький). — Пор. кмітли́вий.

РОЗУ́МНИЙ (про думку, книжку і т. ін. — який відзначається глибиною і поважністю закладеного змісту), МУ́ДРИЙ підсил., ТОЛКО́ВИЙ розм., КМІТЛИ́ВИЙ розм., ПУ́ТНІЙ розм. Діждався честі, — радів Йонька, не зводячи із сина очей, — он скільки людей за розумним словом привалило. Ждуть, як колись архієрея ждали (Григір Тютюнник); Помагало йому (товариство) у його праці — то добрим словом, то розумною порадою (Панас Мирний); Лукія замислюється. І такі мудрі думки народжуються в її дівочій голові (О. Донченко); Він (Давид Гурамішвілі) не тільки мудрі вірші В'яззю мудрою писав, — Добрим людям на потребу Млин новітній малював (М. Рильський); Толкова пропозиція; Той чоловік, сповнений простоти, розв'язував надто складні питання, давав напредиво кмітливі поради (О. Досвітній); Я стараюся читати більше путніх книжок, хоч.. більш попадається дурних книжок, ніж розумних (Леся Українка).

СКЛАДНИ́Й (якого важко зрозуміти, засвоїти, розв'язати), ВАЖКИ́Й, ТРУДНИЙ, НЕЛЕГКИ́Й, НЕРОЗВ'Я́ЗНИЙ, НЕПРОСТИ́Й, ЗАПЛУ́ТАНИЙ, ТОНКИ́Й, ГОЛОВОЛО́МНИЙ підсил., ПРОБЛЕМАТИ́ЧНИЙ, ХИТРОМУ́ДРИЙ розм., МУ́ДРИЙ розм., ПРЕМУ́ДРИЙ підсил. розм., КА́ВЕРЗНИЙ розм., МУДРУВА́ТИЙ розм., ХИТРОСПЛЕ́ТЕНИЙ книжн. Вона, моя маленька донька, ще не розуміється на складних проблемах людськості (О. Досвітній); Підводиться гнівний і красивий Демид. — Тут моя земля і в межових книгах і в експлікаціях записана! — запам'ятав навіть таке важке слово (М. Стельмах); Їм давали трудніші диктанти, більш заплутані арифметичні задачі (Г. Хоткевич); Мабуть, Антон ніколи не зрозуміє тонких порухів жіночої душі (С. Чорнобривець); Коли б не сльози й сміх, водночас написані на обличчі Юсупа, він би не припустив такої головоломної думки (І. Ле); Його розумовий апарат не був удосконалений, щоб розплутувати якісь хитромудрі вузли (Л. Смілянський); (Галя:) Хазяйства нас не вчать. Та хазяйство не така мудра штука, щоб його у гімназії вчити (Панас Мирний); Якісь два ченці .. говорять мені премудрії речі (Г. Квітка-Основ'яненко); Чорноморченко.. хотіла б підкинути доценту каверзне запитання, щоб той пояснював із півгодини (Є. Гуцало).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мудрий — (який має добрий розум) розумний, недурний, (має здатність осмислювати) глибокий, мислячий, (думка) кмітливий, розм. головатий// світла голова, має голову на плечах, бистрий на розум, жарт, макітра розуму. Словник синонімів Полюги
  2. мудрий — му́дрий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. мудрий — Розумний, досвідчений, метикований, поет. сивомудрий; (ребус) мудрований; (крок) виважений; (- рішення) Соломонів; (- очі) проникливий; (- книжку) змістовний; ІР. хитрий, хитромудрий; мудренький, премудрий, мудрющий. Словник синонімів Караванського
  4. мудрий — див. розумний; чародій Словник синонімів Вусика
  5. мудрий — [мудрией] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
  6. мудрий — -а, -е. 1》 Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений. || у знач. ім. мудрий, -рого, ч. Про розумну, досвідчену людину. || Який виражає розум, проникливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. мудрий — 1. розумний, розумненький, розумнець, (вона) розумниця, дотепний, здібний, кебетний, кебетливий, кмета, кметливий, тямкий, тямовитий, хисний, див. догадливий, спосібний 2. це мудрець, філософ Словник чужослів Павло Штепа
  8. мудрий — МУ́ДРИЙ, а, е. 1. Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений. Мудрим ніхто не вродився (Номис); Мудрий дід мовляв мені колись: Що вік живи, учися, стережись І пам'ятай, що є на світі свині (Л. Словник української мови у 20 томах
  9. мудрий — му́дрий: ◊ му́дрий як соломонові пати́нки → патинки ◊ му́дрий як соломонові по́ртки → портки ♦ му́дрий, але для се́бе (Франко) ♦ му́дрий в ро́зу́мі, а дурни́й в мошонці (Франко) ♦ му́дрий мудрішого зна́йде про те, що людський розум обмежений, тому завжди є чого навчитися (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. мудрий — Видра мудра та й серна не дурна. Стрілецькі спостереження. І мудрий здуріє, як зголодніє. Голод дошкулить кожньому. Ліпше мудрий ворог, як дурний приятель. З мудрим ворогом мож прийти до згоди, а дурний приятель може наробити багато лиха. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. мудрий — му́дрий по шко́ді, жарт. Той, хто, зазнавши втрат, збитків, невдач, став дуже обачним і далекоглядним; той, хто пізно став розумним. Мудрий шляхтич по шкоді, як коня вкрали, то стайню замкнув (Укр.. присл..); Виявився він мудрим по шкоді, як кажуть. Фразеологічний словник української мови
  12. мудрий — Му́дрий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. мудрий — МУ́ДРИЙ, а, е. 1. Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений. Мудрим ніхто не вродився (Номис, 1864, № 6500); Мудрий дід мовляв мені колись: Що вік живи, учися, стережись І пам’ятай... Словник української мови в 11 томах
  14. мудрий — Мудрий, -а, -е 1) Мудрый, умный. Чому чорт мудрий? — Бо старий. посл. Мудрий поляк по шкоді. 2) Мудреный, замысловатый. Невелика штучка, та мудра. Чуб. І. 268. Нагиналась, виправлялась, взявшися у боки, голубцями личкувала де-где мудрі скоки. Мкр. Н. 29. Словник української мови Грінченка