міра

МІ́РА, и, ж.

1. Одиниця виміру чого-небудь.

Міри виникли в зв'язку з потребою людини вимірювати розміри навколишніх предметів (з навч. літ.);

Слово це [маршрут] стоїть першим у Кузьчиному зошиті. В тому синенькому зошиті, де на обкладинці надрукована таблиця множення й метричні міри (О. Донченко);

Міра ваги;

Міра об'єму.

2. чого, яка. Те саме, що мі́рка 2.

За міру вівса чи віз гною він знайшов би як віддячити (С. Чорнобривець);

В млині беруть шістнадцяту міру з млива! Не великий заробіток і ґазді, і мірошникові (І. Нечуй-Левицький).

3. Певна величина, що є одиницею виміру в конкретних умовах.

– Проти своєї натури налива [шинкар] якраз повну міру (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тільки потім, уже по вечері, прийшла до господи жінка якась “одержима” .. і принесла для Мессії олії пахучої міру (Леся Українка);

Новий цар .. звелів нову [гвардію] набирати. Та щоб був один у один: високий, станкий, показний. Максим якраз підійшов під міру (Панас Мирний);

Якщо викопав яму, змірив [зміряв] рискалем, чи є до міри (Б. Лепкий).

4. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь.

Нехай прийдуть ось до табору та спитають Охріма Супоню; а в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Те саме, що мі́ряння.

– Як це ви переміряли город? Та нехай його чорти спечуть з такою мірою! – гукнула не своїм голосом Мотря (І. Нечуй-Левицький).

5. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій.

Що вчора мірою було – Півміри стало нині (М. Рильський);

Людина – це міра сущого .. життя, і смерть – ось, мабуть, найбільш значущі й узагальнені символи міри... (з наук.-попул. літ.);

Час був мірою мого людського духу (М. Вінграновський).

6. Величина, розмір, ступінь чого-небудь.

Чарочки усякої міри і стакани, усе хрустальне [кришталеве], так і сяє (Г. Квітка-Основ'яненко);

Небо вкрила хмара сіра, Щезла часу й місця міра, Налягла густая тьма (І. Франко);

Був колись я дужий, прудкий, міри своїй силі не знав, зроду не боявся ні хвороби, ні втоми (І. Муратов).

(1) Мі́ри мі́сткості – міри рідких і сипких тіл – літри, кубічні метри і т. п.

Досить поширеною народною мірою місткості і Закарпатті було віко або ферділь, – дерев'яна діжечка з одним вухом. Об'єм віка відповідав 32 л (з наук. літ.);

(2) У мі́ру потре́би – залежно від необхідності.

Українська мова, безперечно, досить багата й гнучка, щоб, використовуючи її скарби і розширяючи в міру потреби значення слів і виразів, відтворити нею і розмови Онєгіна з його друзями, і блискучий авторський текст Пушкіна (М. Рильський);

(3) Тіє́ю чи і́ншою мі́рою <�рідше У тій чи і́ншій (де́якій, пе́вній) мі́рі> – частково, трохи, все-таки і т. ін.

Записував.. все, що йому було відомо про тих людей, яких він в тій чи іншій мірі вважав підозрілими (Григорій Тютюнник);

Писалося ж це в ім'я доброго звичаю і з поваги до свого роду, а в деякій мірі на пораду артистам (О. Довженко);

– Ну... служили в певній мірі... – Он як! – відповів Щорс (О. Довженко);

Із багатьох українських говорів за основу літературної мови ліг говір головно південнокиївський .. і тільки в малій мірі – полтавський (І. Огієнко).

○ (4) Без мі́ри:

а) (перев. чого) дуже багато, велика кількість чого-небудь.

– Багато сонця, без міри чистого повітря, навкруги добро – і чоловік добрішає (М. Коцюбинський);

Чудна ваша природа, земляки, лісу без міри, народ простий та довірливий.. (Ю. Яновський);

// зі сл. ї́сти, пи́ти і т. ін. велику кількість; надмір.

У них –.. і їдять, і п'ють без міри (А. Хижняк);

// повністю, до кінця.

Вона [Леся] без краю і без міри Талан і серце віддала, І ні хвилиночки в розваги, І ні краплиночки собі (П. Воронько);

б) (перев. з дієсл. або з прикм.) уживається для підсилення висловлення; дуже, дуже сильно.

І тільки що човни уздріли [аркадяни], То всі злякалися без міри (І. Котляревський);

[Іван (один):] Чудний парубок: дівка без міри його любить, а його бере туга!.. (М. Кропивницький);

Вірили ми свято, Вірили без міри: І любові-ласці, І бабиній казці (П. Грабовський);

І в мудрість книг людських залюблений без міри, Навік затаврував він животіння сіре (М. Рильський);

// надзвичайно.

Батько без міри гордився обдарованим сином (І. Волошин);

Її [дівчини] обличчя було без міри радісне та схвильоване (Ю. Яновський);

А зараз без міри рада, сиджу в авдиторній [аудиторній] тиші, І слово вкраїнське, рідне, професор на дошці пише (Л. Забашта);

// незрівнянно, набагато і т. ін.

Надивившись на усякі дива в Європі, без міри вищої в усьому і за Польщу, і за Україну, Єремія вернувся 1632 року додому (І. Нечуй-Левицький);

Луснути або перетравити горе.., то вже почесніше, хоч і тяжче без міри, власне перетравити, не лускаючи (Леся Українка);

Без мір.

Повів карателів у бір, Два дні гуло побоїще. І всяк радів уже без мір – Хоч згине це потворище (П. Воронько);

в) що-небудь велике, безмежне, неосяжне і т. ін.

Ти [серце] щастя прагнуло, без міри щастя, Чи туги, – теж без міри (Леся Українка);

Всю душу землі цій віддати щасливій, Бо топчуть її твої ніжки, єдина! За щастя без міри, за муку без міри, За те, що ти, може, – лиш вицвіт уяви! (М. Рильський);

(5) Вели́кою (значно́ю, бі́льшою і т. ін.) мі́рою < рідко У вели́кій (значні́й, бі́льшій і т. ін.) мі́рі> – переважно, здебільшого тощо.

Ефективність розвитку народногосподарського комплексу .. значною мірою зумовлюється раціональною системою розселення трудящих (з наук. літ.);

О. В. Капніст з дитинства перебував в оточенні, яке великою мірою сприяло формуванню волелюбних поглядів (із журн.);

Заробляючи, аби тільки не вмерти з голоду, Франко за цей період в значній мірі одірваний був од української літератури (М. Коцюбинський);

Тут [у гірських умовах] загальний успіх у великій мірі залежав від ініціативи, винахідливості, бойового настрою кожного окремого бійця (О. Гончар).

△ (6) Квадра́тні мі́ри – міри вимірювання площ (напр.: квадратний метр, квадратний кілометр і т. ін.);

(7) Ліні́йні мі́ри – міри довжини; Метри́чна систе́ма мір див. систе́ма.

◇ (8) Ви́щою мі́рою – уживається для підсилення певного ступеня вияву чого-небудь; дуже, надзвичайно.

Картини Марії Овксентіївни Примаченко та рушники Ганни Іванівни Верес удостоювались вищою мірою захоплених вигуків і приємних епітетів найвибагливішої публіки в Києві та Москві, в Парижі та Лондоні (з газ.);

(9) В мі́ру:

а) стільки, скільки треба; достатньо.

“Читаєш, Романе, багато”? – “Ні, в міру” (А. Головко);

Легка колонада [ресторану] підтримувала покрівлю, відкрите повітря, блакитно-білі фарби, як хмарки. В міру скла, і всюди квіти! (Іван Ле);

Він [Нерчин] був в міру ввічливий (Н. Рибак);

б) так як треба; нормально, добре, гаразд.

У кишені були гроші. Небагато, але це якраз і добре, все буде в міру... (П. Дорошко);

В са́му мі́ру.

То як часом майстер напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя (В. Стефаник);

в) (чого) відповідно до чого-небудь, залежно від чогось.

– Зімкнеться новий цикл людського життя – і благородне трудове виховання дитини, і відрадне, трудове в міру сил, буття старості (О. Довженко);

Кожен художник творить у міру свого таланту, розуміння дійсності, характеру зв'язків зі своєю епохою (із журн.);

(10) В (у) мі́ру того́ як – у той час як, у відповідності з тим як.

В міру того як він [робітник] голодніє і слабне від утоми і задухи, його думки робляться сумніші (І. Франко);

Невістчин жах зростав у міру того як вона бігла додому, а там набув розміру паніки: син не повертався (Ю. Яновський);

Зна́ти мі́ру див. зна́ти;

Мі́ри нема́ (нема́є) див. нема́;

Мі́ряти вели́кою мі́рою див. мі́ряти;

(11) Пе́вною (яко́юсь, де́якою і т. ін.) мі́рою <�До пе́вної (яко́їсь, де́якої і т. ін.) мі́ри> – частково, трохи, все-таки і т. ін.

– Ну, ви, прапорщику, теж, до певної міри, військова людина (А. Головко);

Відай парадокс: “чим гірше, тим ліпше” має до певної міри свою рацію (Леся Українка);

– Можливо, до певної міри, Володько, ти й маєш рацію! – погодився Брянський (О. Гончар);

Він [літератор] береже “спадщину” не як “архіваріус”: для нього в ній цінні ті риси, які до певної міри зв'язують її з новим часом, з нашою епохою (із журн.);

(12) Жо́дною мі́рою, перев. із запереч. – ніяк, нізащо, зовсім і т. ін.

– Бачте, як наші бурсаки-спудеї біжать за ворота? Жодною мірою не вдержиш їх, як зачують запорожців (П. Куліш);

– Попали мене у свої руки прощальники, сиплють срібло-золото, не одпускають од себе жодною мірою (П. Куліш);

(13) Над (по́над, че́рез, не

в) мі́ру – більше, ніж треба; багато, забагато.

Їй начальник грізний роботи дав над міру (В. Сосюра);

Щоби він коли засміявся, чи переступив корчемний поріг, або у людей випив понад міру – сього [цього] ніхто ніколи не бачив (Г. Хоткевич);

Через міру і свиня не з'їсть (прислів'я);

– У мене так завжди буває, коли я покручуся не в міру (Панас Мирний);

// дуже, занадто і т. ін.

[Антоніо:] Се [це] ж критика, а критика звичайно ускіплива часами то й над міру... (Леся Українка);

– Ось, слава тобі, Господи! Хоч одного земляка бачу!.. – над міру гучно пролунало по чайхані (Б. Антоненко-Давидович);

Всі роз'ярились через міру (І. Котляревський);

Все це з першого погляду здалося йому через міру надзвичайним (М. Хвильовий);

Одні не в міру хвалили, другі не в міру ганили (Леся Українка);

На подвір'ї управитель саме сідлає жереба і незлобно пересварюється зі своєю не в міру ревнивою дружиною (М. Стельмах);

(14) Ні в я́кій мі́рі, перев. із заперечними дієсл. – уживається для підсилення при запереченні; нізащо, аж ніяк, зовсім, ніколи і т. ін.

Лети ж, моя поезія, вперед і звуків рій навій моїй ти лірі, Щоб був він, як живий, – не силует, не повторитись щоб ні в якій мірі (В. Сосюра);

Орієнтація науковців на посилення роботи в галузі конкретних досліджень ні в якій мірі не повинна вести до послаблення розробки кардинальних проблем історичного розвитку (з газ.);

Зосереджує [автор] увагу на тому, що ні в якій мірі не перегукується з сучасністю (із журн.);

(15) Пе́вною (яко́юсь, тіє́ю чи і́ншою і т. ін.) мі́рою – частково, трохи, все-таки і т. ін.

І не гадай, що кольори, якими оздоблено речі, Певною мірою відповідають забарвленню власних Первопочатків, з яких утворилась матерія їхня (М. Зеров);

Це певною мірою породило благодушні настрої як у місцевих органів влади, так і в населення (з газ.);

Велич наростаючих подій і усвідомлення того, що ці неймовірні події якоюсь мірою залежать від нього безпосередньо, сповнювало Хому новою, не звіданою досі гордістю (О. Гончар);

Майже в кожному нормативному словнику сучасної мови відображені більшою чи меншою мірою діалектизми або обласні слова (Рідне сл.);

(16) Перебра́ти мі́ру (д) див. перебира́ти;

Перебра́ти / перебира́ти че́рез мі́ру (че́рез край) див. перебира́ти;

Перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.) див. перехо́дити;

(17) По́вною мі́рою:

а) цілком, повністю.

Поліпшення якісних показників економіки пов'язане з пошуком нових рішень, які б дали змогу повною мірою використати досягнення науки і техніки (з газ.);

Слід підкреслити, що проблема забруднення довкілля набула планетарного характеру і не може бути повною мірою розв'язана ні в межах окремого регіону, ні навіть в межах окремої країни (з наук. літ.);

б) сповна.

Але за ваші шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою (В. Еллан-Блакитний);

Почуття́ (чуття́) мі́ри див. почуття́;

(18) У мі́ру сил перев. чиїх. – як хтось може, міг і т. ін.; наскільки можливо, по змозі.

Всю ніч чесно, в міру своїх сил, виконував він [дід] з молоддю свої вироки, розбиваючи німецькі каски березовим прикладом (О. Довженко);

(19) У по́вній мі́рі – цілком, повністю.

– Ви відмінно знищили греблю.. і поновили в повній мірі висушене колись болото, зробивши непрохідною для фашистських танків цю ділянку (Ю. Яновський).