міра

без мі́ри. 1. перев. чого. Дуже багато, велика кількість чого-небудь. — Багато сонця, без міри чистого повітря, навкруги добро — і чоловік добрішає (М. Коцюбинський); Чудна ваша природа, земляки, лісу без міри, народ простий та довірливий.. (Ю. Яновський); // зі сл. ї́сти, пи́ти і т. ін. Велику кількість; надмір. У них —..і їдять, і п’ють без міри (А. Хижняк); // Повністю, до кінця. Вона (Леся) без краю і без міри Талан і серце віддала, І ні хвилиночки в розваги, І ні краплиночки собі (П. Воронько). 2. перев. з дієсл. або з прикм. Уживається для підсилення висловлення; дуже, дуже сильно. І тільки що човни уздріли (аркадяни), То всі злякалися без міри (І. Котляревський); (Іван ( один):) Чудний парубок: дівка без міри його любить, а його бере туга!.. (М. Кропивницький); Вірили ми свято, Вірили без міри: І любові-ласці, І бабиній казці (П. Грабовський); І в мудрість книг людських залюблений без міри, Навік затаврував він животіння сіре (М. Рильський). без мір. Повів карателів у бір, Два дні гуло побоїще. І всяк радів уже без мір — Хоч згине це потворище (П. Воронько); // Надзвичайно. Батько без міри гордився обдарованим сином (І. Волошин); Її (дівчини) обличчя було без міри радісне та схвильоване (Ю. Яновський); А зараз без міри рада, сиджу в авдиторній тиші, І слово вкраїнське, рідне, професор на дошці пише (Л. Забашта); // Незрівнянно, набагато і т. ін. Надивившись на усякі дива в Європі, без міри вищої в усьому і за Польщу, і за Україну, Єремія вернувся 1632 року додому (І. Нечуй-Левицький); Луснути або перетравити горе.., то вже почесніше, хоч і тяжче без міри, власне перетравити, не лускаючи (Леся Українка). 3. Що-небудь велике, безмежне, неосяжне і т. ін. Ти (серце) щастя прагнуло, без міри щастя, Чи туги, — теж без міри (Леся Українка); Всю душу землі цій віддати щасливій, Бо топчуть її твої ніжки, єдина! За щастя без міри, за муку без міри, За те, що ти, може,— лиш вицвіт уяви! (М. Рильський).

вели́кою (значно́ю, бі́льшою і т. ін.) мі́рою. Переважно, здебільшого тощо. О. В. Капніст з дитинства перебував в оточенні, яке великою мірою сприяло формуванню волелюбних поглядів (З журналу); Ефективність розвитку народногосподарського комплексу .. значною мірою зумовлюється раціональною системою розселення трудящих (Вісник АН України); Фундаментальним (дослідженням) найбільшою мірою притаманна наукова невизначеність, тобто відсутність однозначного зв’язку між затратами і результатами (Вісник НАН України).

ви́щою мі́рою, перев. з прикм. Уживається для підсилення певного ступеня вияву чого-небудь; дуже, надзвичайно. Картини Марії Овксентіївни Примаченко та рушники Ганни Іванівни Верес удостоювались вищою мірою захоплених вигуків і приємних епітетів найвибагливішої публіки в Києві та Москві, в Парижі та Лондоні (З газети).

в мі́ру. 1. Стільки, скільки треба; достатньо. “Читаєш, Романе, багато”? — “Ні, в міру” (А. Головко); Легка колонада (ресторану) підтримувала покрівлю, відкрите повітря, блакитно-білі фарби, як хмарки. В міру скла, і всюди квіти! (Іван Ле); Він (Нерчин) був в міру ввічливий (Н. Рибак). 2. Так як треба; нормально, добре, гаразд. У кишені були гроші. Небагато, але це якраз і добре, все буде в міру… (П. Дорошко). в са́му мі́ру. То як часом майстер напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя (В. Стефаник). 3. чого. Відповідно до чого-небудь, залежно від чогось. — Зімкнеться новий цикл людського життя — і благородне трудове виховання дитини, і відрадне, трудове в міру сил, буття старості (О. Довженко); Кожен художник творить у міру свого таланту, розуміння дійсності, характеру зв’язків зі своєю епохою (З журналу).

до пе́вної (яко́їсь, де́якої і т. ін.) мі́ри. Частково, трохи, все-таки і т. ін.— Ну, ви, прапорщику, теж, до певної міри, військова людина (А. Головко); Відай парадокс: “чим гірше, тим ліпше” має до певної міри свою рацію (Леся Українка); — Можливо, до певної міри, Володько, ти й маєш рацію! — погодився Брянський (О. Гончар); Він (літератор) береже “спадщину” не як “архіваріус”: для нього в ній цінні ті риси, які до певної міри зв’язують її з новим часом, з нашою епохою (З журналу).

жо́дною мі́рою, перев. із запереч. Уживається для підсилення висловлення; ніяк, нізащо, зовсім і т. ін. — Бачте, як наші бурсаки-спудеї біжать за ворота? Жодною мірою не вдержиш їх, як зачують запорожців (П. Куліш); — Попали мене у свої руки прощальники, сиплють срібло-золото, не одпускають од себе жодною мірою (П. Куліш).

зна́ти мі́ру. Дотримуватися певних норм, меж у чому-небудь. — Ви вже, Іване, жартуйте там собі з дівчатками, але не зо всіма: жартуйте, але й міру знайте! — гордо обізвався Клим (І. Нечуй-Левицький); Хоч і полюбляв Михей чарку, але знав міру (М. Зарудний).

мі́ряти вели́кою мі́рою що. Дуже відповідально ставитися до чогось. — Перед ними (солдатами) Київ. Скажіть їм, що сьогодні в усьому світі нема людей ні прекрасніших, ні чистіших, ніж вони. Міряйте життя й смерть великою мірою (О. Довженко).

над (по́над, че́рез, не в) мі́ру. Більше, ніж треба; багато, забагато. Їй начальник грізний роботи дав над міру (В. Сосюра); Щоби він коли засміявся, чи переступив корчемний поріг, або у людей випив понад міру — сього (цього) ніхто ніколи не бачив (Г. Хоткевич); Через міру і свиня не з’їсть (Укр.. присл..); — У мене так завжди буває, коли я покручуся не в міру (Панас Мирний); // Дуже, занадто і т. ін. (Антоніо:) Се (це) ж критика, а критика звичайно ускіплива часами то й над міру… (Леся Українка); — Ось, слава тобі, Господи! Хоч одного земляка бачу!..— над міру гучно пролунало по чайхані (Б. Антоненко-Давидович); Всі роз’ярились через міру (І. Котляревський); Все це з першого погляду здалося йому через міру надзвичайним (М. Хвильовий); Одні не в міру хвалили, другі не в міру ганили (Леся Українка); На подвір’ї управитель саме сідлає жереба і незлобно пересварюється зі своєю не в міру ревнивою дружиною (М. Стельмах).

ні в я́кій мі́рі, перев. із заперечними дієсл. Уживається для підсилення при запереченні; нізащо, аж ніяк, зовсім, ніколи і т. ін. Лети ж, моя поезія, вперед і звуків рій навій моїй ти лірі, Щоб був він, як живий,— не силует, не повторитись щоб ні в якій мірі (В. Сосюра); Орієнтація науковців на посилення роботи в галузі конкретних досліджень ні в якій мірі не повинна вести до послаблення розробки кардинальних проблем історичного розвитку (З газети); Зосереджує (автор) увагу на тому, що ні в якій мірі не перегукується з сучасністю (З журналу).

пе́вною (яко́юсь, тіє́ю чи і́ншою і т. ін.) мі́рою. Частково, трохи, все-таки і т. ін. І не гадай, що кольори, якими оздоблено речі, Певною мірою відповідають забарвленню власних Первопочатків, з яких утворилась матерія їхня (М. Зеров); Це певною мірою породило благодушні настрої як у місцевих органів влади, так і в населення (З газети); Велич наростаючих подій і усвідомлення того, що ці неймовірні події якоюсь мірою залежать від нього безпосередньо, сповнювало Хому новою, не звіданою досі гордістю (О. Гончар); Майже в кожному нормативному словнику сучасної мови відображені більшою чи меншою мірою діалектизми або обласні слова (Рідне сл.).

перебра́ти / перебира́ти че́рез мі́ру (че́рез край). 1. Перевищити усталену норму, прийняті правила чого-небудь; перебільшити що-небудь. Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць,— у Міке була одна відповідь: — Мало, мало стало звіра. Спитав (хлопець) Міке.., чи вистачає води в Охотському морі. Міке .. відповів: Мало, мало стало води. Регіт орочів з рибальської артілі, які чули цю розмову, ясно показав Міке, що він перебрав через край (І. Багмут). перебра́ти мі́ру (мі́рку). Коли найстарший син Ростислав склав атестат зрілості, Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (І. Вільде); — Дорога моя, зважайте — публіка на вас розгнівана: ви перебрали міру, примусивши її стільки чекати (Л. Смілянський); Гердлічиха стоїть на порозі, сопе й тягне: — Та вдар ти його, ради Бога .. Але Гердлічка .. пам’ятав, що розв’язаного гуцула бити не вільно. Чув, що і так уже перебрав якусь мірку, пора була уже відступати (Г. Хоткевич); Базьо і сам побачив, що трохи перебрав мірку (В. Стефаник). 2. Випити зайву кількість хмільного. Раз тільки, перебравши через міру, .. завів (піп) про те (легковажність попаді) розмову з нею, прохав, аж плакав, кинути таке життя (Панас Мирний); Дехто з шляхетства, що бенкетували, порозходились, а другі, перебравши через край, поснули під лавками (О. Стороженко).

перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький). 2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). 3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна (шаманова) лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть (хоч) трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).

по́вною мі́рою. 1. Цілком, повністю. Поліпшення якісних показників економіки пов’язане з пошуком нових рішень, які б дали змогу повною мірою використати досягнення науки і техніки (З газети); Слід підкреслити, що проблема забруднення довкілля набула планетарного характеру і не може бути повною мірою розв’язана ні в межах окремого регіону, ні навіть в межах окремої країни (Вісник НАН України). 2. Сповна. Але за ваші шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою (В. Еллан-Блакитний).

у вели́кій (значні́й, бі́льшій і т. ін.) мі́рі . Переважно, здебільшого тощо. Тут (у гірських умовах) загальний успіх у великій мірі залежав від ініціативи, винахідливості, бойового настрою кожного окремого бійця (О. Гончар); Заробляючи, аби тільки не вмерти з голоду, Франко за цей період в значній мірі одірваний був од української літератури (М. Коцюбинський); Не вийде з неї (людини) генія — це вже в більшій мірі її власна справа… (Є. Гуцало).

у ви́щій мі́рі, перев. з прикм. Уживається для підсилення певного ступеня вияву чого-небудь; дуже, надзвичайно. Лице його було таким мокрим від поту і таким у вищій мірі напруженим, що викладач без жалю не могла дивитися на нього (Григорій Тютюнник).

у мі́ру сил, перев. чиїх. Як хтось може, міг і т. ін.; наскільки можливо, по змозі. Всю ніч чесно, в міру своїх сил, виконував він (дід) з молоддю свої вироки, розбиваючи німецькі каски березовим прикладом (О. Довженко).

у по́вній мі́рі. Цілком, повністю. — Ви відмінно знищили греблю.. і поновили в повній мірі висушене колись болото, зробивши непрохідною для фашистських танків цю ділянку (Ю. Яновський).

у тій чи і́ншій (де́якій, пе́вній і т. ін.) мі́рі. Частково, трохи, все-таки тощо. Записував.. все, що йому було відомо про тих людей, яких він в тій чи іншій мірі вважав підозрілими (Григорій Тютюнник); Писалося ж це в ім’я доброго звичаю і з поваги до свого роду, а в деякій мірі на пораду артистам (О. Довженко); — Ну… служили в певній мірі… — Он як! — відповів Щорс (О. Довженко); Із багатьох українських говорів за основу літературної мови ліг говір головно південнокиївський .. і тільки в малій мірі — полтавський (І. Огієнко).