міра
МІРА — єдність кількісних і якісних визначеностей речей, явищ, подій. М. — це певна межа, в якій кількісні зміни не зачіпають якості речей, а за нею — ведуть до нової якості. Світ людей і речей лише відносно стабільний; М. є однією з основних категорій, в якій відбивається мінливість світу. Ця її особливість знайшла вираз у загальному законі переходу кількісних змін у якісні. Так, вода при збільшенні або зменшенні температури досягає точок, де вона перетворюється на пару чи лід (приклад, який наводить ще Аристотель у своїй "Фізиці"); державний лад залежить від величини території, чисельності населення й інших кількісних показників; частоти електромагнітних коливань у певних точках ведуть до зміни кольорів; збільшення або зменшення кількості атомів, що обертаються навколо їх ядра, — до нових і нових хімічних елементів. Точки переходу від однієї М. до іншої Гегель назвав "вузлами", а їх сукупність — "вузловою лінією відношень міри". Це — певна абстракція, бо предмети дійсності не вишиковуються в одну лінію, для багатоманітності її зв'язків більш адекватним образом є "вузлова сітка відношень М." Народи завжди надавали М. великого значення. У стародавніх греків поряд з гаслом "Пізнай самого себе!" вона була загальнокультурним принципом життя — "Нічого понад міру!". Зараз він теж діє, але доповнюється іншим — надмірним піднесенням однієї частини світу — надчуттєвої, небесної над другою — чуттєвою, земною. В Новий час безмірне поступово витісняло М. і наприкін. тисячоліття охопило все: пізнання, споживання, технологічне та інше втручання в довкілля. Оскільки земля — житло, дім людства — не безмежна, це веде до катастрофи. За таких умов значення М. надзвичайно зростає, і хоча вона всюди порушується, водночас отримує новин сенс — регулятивного ідеалу в розумінні Канта, ідеалу, який спрямовує зусилля до певної мети, ніколи її не досягаючи цілком.
М. Булатов
Значення в інших словниках
- міра — стояти на мірі (408) (про очі) — не ворушитися, стояти стовпом [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- міра — мі́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- міра — У значенні "захід для досягнення, здійснення чогось" не вживається. Отже, замість "приймати міри" треба вживати заходів. Також "у міру розвитку" краще з розвитком; замість "у міру вдосконалення конструкції" слід з удосконаленням конструкції і под. Літературне слововживання
- міра — Мі́ра. У сполуч. у першій мірі — в першу чергу, головним чином, насамперед. Добрий спосіб або тон науки (вченя) безперечно залежить у першій мірі від всесторонноїосьвіти вчителя (Канюк, 1911, 80) // порівн. пол. Українська літературна мова на Буковині
- міра — (вівса) мірка; (успіху) мірило, критерій; (знань) рівень; (дія) міряння. Словник синонімів Караванського
- міра — див. частина Словник синонімів Вусика
- міра — -и, ж. 1》 Одиниця виміру чого-небудь. Міра ваги. Міра об'єму. 2》 чого, яка. Те саме, що мірка 2). 3》 Певна величина, що є одиницею виміру в конкретних умовах. 4》 Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. || Те саме, що міряння. 5》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міра — МІ́РА, и, ж. 1. Одиниця виміру чого-небудь. Міри виникли в зв'язку з потребою людини вимірювати розміри навколишніх предметів (з навч. літ.); Слово це [маршрут] стоїть першим у Кузьчиному зошиті. Словник української мови у 20 томах
- міра — мі́ра 1. міра ♦ ко́жда річ ма́є свою мі́ру у кожній справі треба мати почуття міри (Франко) 2. крав. мірка: Найважнішою засадою крою [раґляну] є взяти добру міру грудей, то цею мірою рисуємо цілий рисунок (Повний курс) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- міра — Без міри нема віри. Коли зміриш, то маєш доказ певмости. Десять раз мір, а раз рубай. Кожне діло розважно упляновуй нім почнеш, І свині мають міру. Іронічно до того, хто переборщує. Краще щоб зістало, як нестало. Приповідки або українсько-народня філософія
- міра — без мі́ри. 1. перев. чого. Дуже багато, велика кількість чого-небудь. — Багато сонця, без міри чистого повітря, навкруги добро — і чоловік добрішає (М. Коцюбинський); Чудна ваша природа, земляки, лісу без міри, народ простий та довірливий.. (Ю. Фразеологічний словник української мови
- міра — МІ́РКА (те, чим міряють, вимірюють щось), МІ́РА, МІРИ́ЛО. (Руфін:) Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Леся Українка); В мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник синонімів української мови
- міра — Мі́ра, -ри, -рі; мі́ри, мір Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міра — МІ́РА, и, ж. 1. Одиниця виміру чого-небудь. Міри виникли в зв’язку з потребою людини вимірювати розміри навколишніх предметів (Фізика, І, 1957, 11); Слово це [маршрут] стоїть першим у Кузьчиному зошиті. Словник української мови в 11 томах
- міра — рос. мера 1. Філософська категорія, що виражає діалектичну єдність кількісного і якісного визначення об'єкта; показує межу, за якою зміна кількості веде за собою зміну якості і навпаки. Eкономічна енциклопедія
- міра — Міра, -ри ж. 1) Мѣра. Якою мірою міряєте, — відміряється вам. Єв. Мр. IV. 24. У самого хазяїна ключ... мірою й одсипає. Г. Барв. 93. Жартуйте та й міру знайте. Левиц. І. міри нема. Безмѣрно. Вона змалку начулась, що вона хороша — міри нема. Кв. до міри. Словник української мови Грінченка