місяць

МІ́СЯЦЬ, я, ч.

1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом.

Тихо спускається нічка осіння, – Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна (Леся Українка);

Вони [скіфи] без маку не спечуть коржа. Тут і діжа в них, наче місяць вповні. У них і місяць сходить, як діжа (Л. Костенко);

4 жовтня 1957 року – день народження першого крихітного штучного Місяця – назавжди увійде в Історію науки (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Через Прут перекинувся срібний, як місяць, шлях у таємничі плавні, завиті сріблястим серпанком імли (М. Коцюбинський).

2. Супутник будь-якої планети.

Навколо Землі обертається її супутник – Місяць .. У деяких планет є кілька супутників – їх місяців (з навч. літ.).

3. Проміжок часу, протягом якого це небесне тіло обертається навколо Землі (від 28 до 31 доби);

// Проміжки часу (від 28 до 31 доби), на які поділяють рік у сучасному календарі, не узгоджені з фазами цього небесного тіла.

Директор поклав їм [вербівцям] плату по три карбованці на місяць на панських харчах (І. Нечуй-Левицький);

Це було в Харкові .. в золотім місяці вересні (О. Гончар);

Сценарій “Аероград” я написав у Москві за два в половиною місяці (О. Довженко).

Дру́га полови́на дня (ти́жня, мі́сяця і т. ін.) див. полови́на;

(1) Мі́сяць на уще́рбі – місяць у такому положенні, щербатий місяць.

І місяць на ущербі, мовби, притухає (Д. Мордовець);

(2) Мі́сяць у мі́сяць – кожний місяць; щомісяця.

Місяць у місяць цех виконує державні завдання (з газ.);

Мі́сяць у по́вні див. по́вня;

(3) Молоди́й (щерба́тий, ще́рблений) мі́сяць – фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска.

І блисне ріжок молодого місяця.., задзвонить маржина дорогою калаталами (Г. Хоткевич);

Виступа Щербатий місяць з-за могили (Т. Шевченко);

Високо над лісом законився щерблений місяць (Ю. Яновський);

(4) Непо́вний мі́сяць – фаза Місяця, коли видно лише частину його диску.

Неповний місяць плавав над лісом (Ю. Бедзик);

Пе́рша полови́на дня (ти́жня, мі́сяця і т. ін.) див. полови́на;

(5) По́вний мі́сяць <�Мі́сяць упо́вні> – фаза Місяця, коли з Землі видно весь його освітлений Сонцем диск.

Повний Місяць бував на півдні опівночі (з навч. літ.);

Мати вербу тую [свячену] варять, а воду зливають у ночви і при повному місяці купають малу Вустю (Ю. Яновський);

З-за обрію викотився великий і багряний, як сонце, місяць уповні (Л. Дмитерко);

* У порівн. Пласке кругле обличчя її [Шаукен], наче місяць уповні, подекуди подзьобане віспою, сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (З. Тулуб);

У пе́рших (оста́нніх, сере́дніх і т. ін.) чи́слах якого мі́сяця див. число́.

△ (6) Сидери́чний мі́сяць, астр. – проміжок часу між двома послідовними поверненнями Місяця в одне й те ж місце небесної сфери відносно зір; зоряний місяць.

Синодичний місяць більший за сидеричний (з навч. літ.);

(7) Синоди́чний мі́сяць – проміжок часу між двома послідовними однойменними фазами Місяця.

Проміжок часу між двома послідовними однаковими фазами Місяця називається синодичним місяцем; він дорівнює 29 1/2 доби (з навч. літ.);

Вже тисячі років тому було визначено довжину синодичного місяця (з наук.-попул. літ.);

Фа́зи Мі́сяця див. фа́за.

◇ (8) З мі́сяця впа́сти (д) див. упа́сти¹;

(9) З мі́сяця звали́тися (д) див. упа́сти¹;

(10) Медо́вий мі́сяць:

а) (перев. у кого, чий) початок подружнього життя.

Сказано: медовий місяць – солодше від усього на світі, – пояснив Пацюк (Панас Мирний);

– Медовий місяць нашого щасливого подружнього життя, і я .. в такому настрої (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пан Купа з Роксоланою побралися недавно, – тривав іще .. медовий місяць (О. Ільченко);

– Як не кажіть, а місяць у вас [Катрі та Павла] медовий... (В. Кучер);

// приємний, радісний і т. ін. період у житті кого-небудь.

– Ти дуже радів, .. що життя твоє родинне – суцільний медовий місяць (П. Колесник);

Настав тоді Нокентієві медовий місяць. Як вечір, так він і в хату [до вдови] (Ю. Збанацький);

б) (чого) найкраща пора чого-небудь; період розквіту.

– Маємо медовий місяць українства, панно Софіє, га? (Ю. Смолич);

Газет і журналів у медові місяці гетьманського захоплення владою було, мабуть, не менш, ніж у столиці світу – Парижі (Грицько Григоренко);

Веселиться Гуляйполе, справляє медовий місяць своєї свободи (О. Гончар);

На мі́сяць бреха́ти / однокр. брехну́ти див. бреха́ти;

На мі́сяць ви́ти див. ви́ти¹;

(11) Як з мі́сяця впа́сти (д) див. упа́сти¹;

(12) Як з мі́сяця звали́тися (д) див. упа́сти¹;

(13) Як мі́сяць у не́бі, зі сл. оди́н. – уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім один, самітний.

– Ми – це я, один, як місяць у небі (М. Стельмах);

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] з не́ба (рідше з мі́сяця) впа́сти (звали́тися) див. упа́сти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Місяць — Мі́сяць іменник чоловічого роду природний супутник Землі Орфографічний словник української мови
  2. місяць — Супутник Землі; (на небі) нічне світило, ж. циганське сонце; (новий) молодик; (у календарі) 30 днів, чотири тижні; місяченько, місячко. Словник синонімів Караванського
  3. місяць — (світило), дитинча-молодик (поет.), місяць-місяченько, місяць-повняк, місяць-серп, місяць-срібноріг, місяченько, місячко, молодик, пастух (у загадці), півмісяць, срібнолиций Фразеологічні синоніми: бурлацьке сонце; козацьке сонце; місяць у повні... Словник синонімів Вусика
  4. місяць — [м’іс'ац'] -ц'а, ор. -цеим, м. (ў) -ц'і, мн. -ц'і, -ц'іў два м'іс'ац'і Орфоепічний словник української мови
  5. місяць — -я, ч. 1》 Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відбитим сонячним світлом. Молодий (щербатий) місяць — фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. 2》 Супутник будь-якої планети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. місяць — місяць 1. місяць (календарний) ◊ три місяці ти зі мнов, три місяці я з тобо́в, три місяці ми з собо́в, то ма́ємо ра́зом де́в'ять ірон. про жінку, яка народила дитину, проживши у шлюбі три місяці (Франко) 2. Місяць (небесне світило)||войтек, лисий ◊ місяць — злодійська ліхта́рня (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. місяць — Місяць — козацьке сонце. Місячними ночами козаки робили багато походів, щоб ворог не бачив. Місяцю роженьку освіти нам дороженьку. Просять ночею подорожні. Світиш, місяцю, та не грієш, за дурно в Бога хліб їси. Нарікання цигана в зимі, бо не годен був до місяця загрітися. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. Місяць — Природний супутник Землі; не має атмосфери, це спричинює вел. коливання темп. на його поверхні; період обертання навколо власної осі дорівнює періоду обертання навколо Землі, внаслідок чого завжди видно одну сторону... Універсальний словник-енциклопедія
  9. місяць — дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  10. місяць — Мі́сяць, -ця, -цеві, -цем, на -ці, -сяцю! -сяці́, -ці́в, -ця́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. місяць — МІ́СЯЦЬ, я, ч. 1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом. Тихо спускається нічка осіння, — Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах