Місяць
Природний супутник Землі; не має атмосфери, це спричинює вел. коливання темп. на його поверхні; період обертання навколо власної осі дорівнює періоду обертання навколо Землі, внаслідок чого завжди видно одну сторону М.; на поверхні спостерігаються численні кратери, які частково є наслідками ударів метеоритів, гори, а також розлогі рівнини, зв. морями; досліджувався багатьма космічними станціями; перша висадка людей — 21 VII 1969 під час експедиції Аполлона-11 (Н. Армстронґ, Е. Олдрін). 
∗∗∗
Одиниця відліку часу: 1. синодичний м. — період між двома послідовними повнями Місяця = 29 діб 13 год.; 2. сидеричний м. (Місячний) — проміжок часу, за який Місяць повертається у те саме положення на тлі зірок = 27 діб 8 год.; 3. календарний м. — умовні відрізки часу від 28 до 31 дня, пов'язані з порами року.
Значення в інших словниках
- Місяць — Мі́сяць іменник чоловічого роду природний супутник Землі Орфографічний словник української мови
- місяць — Супутник Землі; (на небі) нічне світило, ж. циганське сонце; (новий) молодик; (у календарі) 30 днів, чотири тижні; місяченько, місячко. Словник синонімів Караванського
- місяць — (світило), дитинча-молодик (поет.), місяць-місяченько, місяць-повняк, місяць-серп, місяць-срібноріг, місяченько, місячко, молодик, пастух (у загадці), півмісяць, срібнолиций Фразеологічні синоніми: бурлацьке сонце; козацьке сонце; місяць у повні... Словник синонімів Вусика
- місяць — [м’іс'ац'] -ц'а, ор. -цеим, м. (ў) -ц'і, мн. -ц'і, -ц'іў два м'іс'ац'і Орфоепічний словник української мови
- місяць — -я, ч. 1》 Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відбитим сонячним світлом. Молодий (щербатий) місяць — фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. 2》 Супутник будь-якої планети. Великий тлумачний словник сучасної мови
- місяць — МІ́СЯЦЬ, я, ч. 1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом. Тихо спускається нічка осіння, – Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- місяць — місяць 1. місяць (календарний) ◊ три місяці ти зі мнов, три місяці я з тобо́в, три місяці ми з собо́в, то ма́ємо ра́зом де́в'ять ірон. про жінку, яка народила дитину, проживши у шлюбі три місяці (Франко) 2. Місяць (небесне світило)||войтек, лисий ◊ місяць — злодійська ліхта́рня (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- місяць — Місяць — козацьке сонце. Місячними ночами козаки робили багато походів, щоб ворог не бачив. Місяцю роженьку освіти нам дороженьку. Просять ночею подорожні. Світиш, місяцю, та не грієш, за дурно в Бога хліб їси. Нарікання цигана в зимі, бо не годен був до місяця загрітися. Приповідки або українсько-народня філософія
- місяць — дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
- місяць — Мі́сяць, -ця, -цеві, -цем, на -ці, -сяцю! -сяці́, -ці́в, -ця́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- місяць — МІ́СЯЦЬ, я, ч. 1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом. Тихо спускається нічка осіння, — Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах