місяць

дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). дістава́ти / діста́ти мі́сяць з не́ба. “Дістати місяць з неба” — цей вислів був синонімом абсолютно нездійсненного бажання (З журналу).

медо́вий мі́сяць. 1. перев. у кого, чий. Початок подружнього життя. Сказано: медовий місяць — солодше від усього на світі, — пояснив Пацюк (Панас Мирний); — Медовий місяць нашого щасливого подружнього життя, і я .. в такому настрої (Г. Квітка-Основ’яненко); Пан Купа з Роксоланою побралися недавно,— тривав іще .. медовий місяць (О. Ільченко); — Як не кажіть, а місяць у вас (Катрі та Павла) медовий… (В. Кучер); // Приємний, радісний і т. ін. період у житті кого-небудь. — Ти дуже радів, .. що життя твоє родинне — суцільний медовий місяць (П. Колесник); Настав тоді Нокентієві медовий місяць. Як вечір, так він і в хату (до вдови) (Ю. Збанацький). 2. чого. Найкраща пора чого-небудь; період розквіту. — Маємо медовий місяць українства, панно Софіє, га? (Ю. Смолич); Газет і журналів у медові місяці гетьманського захоплення владою було, мабуть, не менш, ніж у столиці світу — Парижі (Грицько Григоренко); Веселиться Гуляйполе, справляє медовий місяць своєї свободи (О. Гончар).

на мі́сяць ви́ти, зневажл. Нудьгувати, тужити. — А те, що Орися на вулиці була, то хоч і хлопців поспитай. Цілий день на місяць вила з нудьги. Тебе там шукала (Григорій Тютюнник).

як мі́сяць у не́бі, зі сл. оди́н. Уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім один, самітний. — Ми — це я, один, як місяць у небі (М. Стельмах).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) з не́ба впа́сти (звали́тися). 1. Несподівано, зненацька з’явитися. Кортить Зеневі глянути, який то улов у того хлопчини. І, мабуть, глянув би, та ніби з неба впали два жандарми (Є. Куртяк); (Любов:) Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали! (Леся Українка); — Звідки ви? Неначе з неба впали... От не сподівався! — здивувався суддя, важко підводячись з місця (М. Старицький). 2. Не усвідомлювати того, що зрозуміле для всіх. (Горлов:) Ти що, з неба впав? Командир танкового корпусу хто у нас? Балда, дурень. Тому його й побили (О. Корнійчук). (як (мов, на́чеб і т. ін.)) з мі́сяця впа́сти (звали́тися). — Та він що, з місяця впав? Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (А. Головко); — Були й золоті цяцьки,— лукаво грає бровами і віями жінка. — Ти бачиш! І що ви з ними зробили? — переходить на півшепіт лісник. Олена так глянула на Магазаника, начеб він з місяця звалився (М. Стельмах). 3. Дістатися кому-небудь легко, без особливих зусиль. — У вас світла хата? — Світла, світла,— втрутилася Вінцусиха,— їм нова хата як з неба впала (І. Муратов); — Їдь — і не думай, і не гайся, і не змагайся. На тебе впало неначе з неба таке щастя, впав такий талан, про який тобі не снилось і не привиджувалось (І. Нечуй-Левицький).