місяць
МІ́СЯЦЬ, я, ч.
1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом.
Тихо спускається нічка осіння, — Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна (Л. Укр., І, 1951, 27);
4 жовтня 1957 року — день народження першого крихітного штучного Місяця — назавжди увійде в Історію науки (Наука.., 1, 1958, 4).
*У порівн. Через Прут перекинувся срібний, як місяць, шлях у таємничі плавні, завиті сріблястим серпанком імли (Коцюб., І, 1955, 213).
Молоди́й (щерба́тий) мі́сяць — фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска.
І блисне ріжок молодого місяця.., задзвонить маржина дорогою калаталами (Хотк., II, 1966, 374);
Виступа Щербатий місяць з-за могили (Шевч., І, 1963, 364);
По́вний мі́сяць; Мі́сяць упо́вні — фаза Місяця, коли з Землі видно весь його освітлений Сонцем диск.
Повний Місяць бував на півдні опівночі (Астр., 1956, 24);
Мати вербу тую [свячену] варять, а воду зливають у ночви і при повному місяці купають малу Вустю (Ю. Янов., II, 1958, 183);
Єдине віконце в сінях.. ледве пропускало тьмяне світло місяця вповні, що ліниво виповзав з-за далекого обрію (Тулуб, В степу.., 1964, 25);
*У порівн. Пласке кругле обличчя її [Шаукен], наче місяць уповні, подекуди подзьобане віспою, сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (Тулуб, В степу.., 1964, 62).
∆ Фа́зи Мі́сяця — видимі з Землі різні форми Місяця, що залежать від його освітлення Сонцем.
∆ На мі́сяць бреха́ти — без причини гавкати (про собак).
Надворі гавкнув пес, І всі примовкли, підвели голови на завішені вікна. Але собака, видно, брехнув на місяць і замовк (Стельмах, II, 1962, 110);
На мі́сяць ви́ти — нудьгувати без діла.
Цілий день на місяць вила [Орися] з нудьги (Тют., Вир, 1964, 9).
2. Супутник будь-якої планети.
Навколо Землі обертається її супутник — Місяць.. У деяких планет є кілька супутників — їх місяців (Астр., 1956, 6).
3. Проміжок часу, протягом якого це небесне тіло обертається навколо Землі (від 28 до 31 доби);
// Проміжки часу (від 28 до 31 доби), на які поділяють рік у сучасному календарі, не узгоджені з фазами цього небесного тіла.
Директор поклав їм [вербівцям] плату по три карбованці на місяць на панських харчах (Н.-Лев., II, 1956, 200);
Це було в Харкові, в Дзержинськім райкомі комсомолу, в золотім місяці вересні (Гончар, IV, 1960, 37);
Сценарій "Аероград" я написав у Москві за два в половиною місяці (Довж., І, 1958, 26).
Мі́сяць у мі́сяць — кожний місяць; щомісяця.
Місяць у місяць цех виконує державні завдання (Рад. Укр., 15.1 1964, 2).
◊ Медо́вий місяць див. медо́вий.
Значення в інших словниках
- Місяць — Мі́сяць іменник чоловічого роду природний супутник Землі Орфографічний словник української мови
- місяць — Супутник Землі; (на небі) нічне світило, ж. циганське сонце; (новий) молодик; (у календарі) 30 днів, чотири тижні; місяченько, місячко. Словник синонімів Караванського
- місяць — (світило), дитинча-молодик (поет.), місяць-місяченько, місяць-повняк, місяць-серп, місяць-срібноріг, місяченько, місячко, молодик, пастух (у загадці), півмісяць, срібнолиций Фразеологічні синоніми: бурлацьке сонце; козацьке сонце; місяць у повні... Словник синонімів Вусика
- місяць — [м’іс'ац'] -ц'а, ор. -цеим, м. (ў) -ц'і, мн. -ц'і, -ц'іў два м'іс'ац'і Орфоепічний словник української мови
- місяць — -я, ч. 1》 Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відбитим сонячним світлом. Молодий (щербатий) місяць — фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. 2》 Супутник будь-якої планети. Великий тлумачний словник сучасної мови
- місяць — МІ́СЯЦЬ, я, ч. 1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом. Тихо спускається нічка осіння, – Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- місяць — місяць 1. місяць (календарний) ◊ три місяці ти зі мнов, три місяці я з тобо́в, три місяці ми з собо́в, то ма́ємо ра́зом де́в'ять ірон. про жінку, яка народила дитину, проживши у шлюбі три місяці (Франко) 2. Місяць (небесне світило)||войтек, лисий ◊ місяць — злодійська ліхта́рня (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- місяць — Місяць — козацьке сонце. Місячними ночами козаки робили багато походів, щоб ворог не бачив. Місяцю роженьку освіти нам дороженьку. Просять ночею подорожні. Світиш, місяцю, та не грієш, за дурно в Бога хліб їси. Нарікання цигана в зимі, бо не годен був до місяця загрітися. Приповідки або українсько-народня філософія
- Місяць — Природний супутник Землі; не має атмосфери, це спричинює вел. коливання темп. на його поверхні; період обертання навколо власної осі дорівнює періоду обертання навколо Землі, внаслідок чого завжди видно одну сторону... Універсальний словник-енциклопедія
- місяць — дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
- місяць — Мі́сяць, -ця, -цеві, -цем, на -ці, -сяцю! -сяці́, -ці́в, -ця́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)