набитий

НАБИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наби́ти.

Набитий соломою матрац відгукувався на кожен його порух сухим шурхотом (П. Загребельний);

Вранці пішов свіжий, а за день змарнів, в набитих вітром очах застигла сльоза (В. Земляк);

Передок Бойківського дерев'яного плуга складався з двох коліс – більшого діаметра і меншого, без обручів, набитих на дерев'яні осі (з наук.-попул. літ.);

// у знач. прикм.

Недалеко його висить револьвер. Він набитий (О. Кобилянська);

Його молодший товариш теж одклав кайло .., підсунувся на купу набитої породи (Олесь Досвітній);

// наби́то, безос. пред.

На тапчані не було нікого, та зате на помості набито, мов селедців у бочці, якихось людських істот (І. Франко);

Очі ховають ніяковість під густими сірими бровами, в яких повно набито пилюки (О. Гончар);

А іноді там, де снігу набито було особливо багато – по вибалках і ярочках, Максим провалювався по пояс (І. Багряний).

◇ (1) Битко́м наби́тий ким і без дод. – переповнений.

Була Грицева стодола битком набита. Зійшлися майже цілі Тунівці (Л. Мартович);

До початку вечора ще лишалося години півтори, а червоний куток уже набитий битком (О. Гуреїв);

Битко́м наби́то.

А народу набралося.. – всюди повно, битком набито (Панас Мирний);

Голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та див. голова́;

(2) Наби́та рука́ (д) див. набива́ти;

Наби́тий (безнаді́йний) ду́рень див. ду́рень;

Наби́тий (по́вний) гамане́ць див. гамане́ць;

По́вна (непоро́жня, наби́та і т. ін.) кише́ня (кали́тка) див. кише́ня.