1. Фразеологічний словник української мови

набитий

битко́м наби́тий ким і без додатка. Переповнений. Була Грицева стодола битком набита. Зійшлися майже цілі Тунівці (Л. Мартович); До початку вечора ще лишалося години півтори, а червоний куток уже набитий битком (О. Гуреїв). битко́м наби́то. А народу набралося..— всюди повно, битком набито (Панас Мирний).

наби́тий (безнаді́йний) ду́рень, грубо. Дуже обмежена, нерозумна людина. Конторщика нема, а той, що сидить у конторі,— дурень набитий (М. Коцюбинський); Поява хозарів у Чернігові стурбувала не тільки Чорного та княжну — Амбалові теж не спалося… Дурень набитий! Не міг об’явитися тут під іншим ім’ям (Д. Міщенко); Найбільший сором — стояти за грубою. Туди ставлять тільки безнадійних дурнів (І. Микитенко).

наби́тий (по́вний) гамане́ць. 1. Багато грошей. Й поміж людей ще водяться людці, Яких ми звем зневажливо “жуками”. Їх ідеал — набиті гаманці (Л. Дмитерко); Був на селі козак Кирило Яловець, Щасливий, дякуючи долі: Хазяйство добре мав і повний гаманець — Всього було доволі (Л. Глібов). 2. у кого. Хто-небудь має багато грошей. Він багатий! У нього повний гаманець (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набитий — наби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. набитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набити. || набито, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набитий — НАБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наби́ти. Набитий соломою матрац відгукувався на кожен його порух сухим шурхотом (П. Загребельний); Вранці пішов свіжий, а за день змарнів, в набитих вітром очах застигла сльоза (В. Словник української мови у 20 томах
  4. набитий — ПО́ВНИЙ (ПО́ВЕН) (наповнений чим-небудь до верху, до країв; в якому є дуже багато когось, чогось), ЦІ́ЛИЙ, ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ підсил., ПОВНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., НАБИ́ТИЙ (БИТКО́М НАБИ́ТИЙ) підсил. розм. Нащо в криницю воду лити, коли вона й так повна!... Словник синонімів української мови
  5. набитий — НАБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наби́ти. Набитий соломою матрац відгукувався на кожен його порух сухим шурхотом (Загреб., Спека, 1961, 14); Вранці пішов свіжий, а за день змарнів, в набитих вітром очах застигла сльоза (Земляк, Гнівний Стратіон... Словник української мови в 11 томах