непохитний
НЕПОХИ́ТНИЙ, а, е.
1. Якого не можна поколивати, похитнути; стійкий.
Військові кораблі стояли непохитні на хвилях, байдужі до осіннього шторму (В. Кучер).
2. Який виявляє твердість, наполегливість у поглядах, діях, не відступає перед труднощами тощо.
Він не був непохитний, міцний, як той дуб. Душа його була мов у пропасниці (О. Довженко);
Марія Іванівна була непохитна у своїй рішучості (О. Полторацький);
// Який виражає твердість, незламність; власт. такій людині.
Мати гордовито дивилась на неї зверху, ніби давала дочці своїм видом взірець непохитної завзятості (І. Нечуй-Левицький);
Скрушно махав [боєць] рукою. Непохитна зверхність відчувалася в цьому його рухові (О. Гончар).
3. Якого не можна змінити, переступити, не додержати (про обіцянку, присягу, слово тощо); непорушний (у 3 знач.).
Турботи товариської і непохитної дружби ні з чим зрівняти не можна (Д. Ткач).
4. Який твердо встановився; незмінний.
Авторитет дівчини став такий непохитний, що й словам Марії Степанівни вірили беззастережно (Д. Ткач).
Значення в інших словниках
- непохитний — непохи́тний: непреклонпый [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- непохитний — непохи́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- непохитний — Несхитний, стійкий, несхибний; (герой) твердий, незламний; (мир) непорушний, міцний; (закон) незмінний. Словник синонімів Караванського
- непохитний — I (про людський характер), вссевладний, людина-граніт, людина-кремінь, людина-скеля, невмоленний, невмолимий, незборимий, незборканний, незборний, незвитяжний, незгинний, незибленний, незламний, некивальник, необорний, непереборний, непереможний... Словник синонімів Вусика
- непохитний — [неипохитнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- непохитний — -а, -е. 1》 Якого не можна похитнути; стійкий. 2》 Який проявляє стійкість, твердість у чому-небудь (про людей). || Який виражає твердість, незламність; власт. такій людині. 3》 Те саме, що непорушний 3). 4》 Який твердо встановився; незмінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непохитний — ПОСЛІДО́ВНИЙ (про людину — який завжди діє відповідно до своїх життєвих принципів, втілює в життя певний світогляд тощо), НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕПОХИ́ТНИЙ, ПРАВОВІ́РНИЙ ірон., ОРТОДОКСА́ЛЬНИЙ книжн., КОНСЕКВЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- непохитний — Непохи́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- непохитний — НЕПОХИ́ТНИЙ, а, е. 1. Якого не можна похитнути; стійкий. До непохитної Радянської Країни Людей всіх погляди прикуті з далини (Рильський, Сад.., 1955, 13); Військові кораблі стояли непохитні на хвилях, байдужі до осіннього шторму (Кучер, Прощай.. Словник української мови в 11 томах
- непохитний — Непохитний, -а, -е Стойкій. Желех. Словник української мови Грінченка