1. Словник української мови у 20 томах

нетутешній

НЕТУТЕ́ШНІЙ, я, є.

1. Який не народився, не живе або раніше не жив у цій місцевості.

Звідки він узявся, ніхто не знав. З усього було видно, що він нетутешній (А. Хижняк);

– Хіба не видно, що вона нетутешня? Ніхто її не бачив раніш (М. Чабанівський);

// Не поширений у цій місцевості; чужий.

Завела [Зуйка] сумну й тягучу нетутешню пісню, що її чула й вивчила вона ще замолоду на Херсонщині (А. Шиян).

2. рідко. Неземний, потойбічний.

Він дивився на всі боки, і погляд його відзначав речі довкола, як неживі, як вже нетутешні (Ю. Смолич);

Білявий, кирпатий, з обличчям приємним і задерикуватим, якимсь нетутешнім видінням став він несподівано на порозі (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нетутешній — нетуте́шній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нетутешній — -я, -є. 1》 Який не народився, не живе або раніше не жив у цій місцевості. || Не поширений у цій місцевості; чужий. 2》 рідко. Неземний, потойбічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нетутешній — НЕЗЕМНИ́Й (за релігійним уявленням — який стосується "того світу"; перен. — чужий усьому житейському), ПОТОЙБІ́ЧНИЙ, ТОГОСВІ́ТНІЙ, НЕТУТЕ́ШНІЙ рідше (перев. у перен. знач.); ЗАГРО́БНИЙ (звичайно зі сл. світ, життя і т. ін.). Словник синонімів української мови
  4. нетутешній — НЕТУТЕ́ШНІЙ, я, є. 1. Який не народився, не живе або раніше не жив у цій місцевості. Звідки він узявся, ніхто не знав. З усього було видно, що він нетутешній (Хижняк, Тамара, 1959, 94); — Хіба не видно, що вона нетутешня? Ніхто її не бачив раніш (Чаб. Словник української мови в 11 томах