нетутешній
НЕТУТЕ́ШНІЙ, я, є.
1. Який не народився, не живе або раніше не жив у цій місцевості.
Звідки він узявся, ніхто не знав. З усього було видно, що він нетутешній (Хижняк, Тамара, 1959, 94);
— Хіба не видно, що вона нетутешня? Ніхто її не бачив раніш (Чаб., Катюша, 1960, 13);
// Не поширений у цій місцевості; чужий.
Завела [Зуйка] сумну й тягучу нетутешню пісню, що її чула й вивчила вона ще замолоду на Херсонщині (Шиян, Баланда, 1957, 90).
2. рідко. Неземний, потойбічний.
Він дивився на всі боки, і погляд його відзначав речі довкола, як неживі, як вже нетутешні (Смолич, Ми разом.., 1950, 46);
Білявий, кирпатий, з обличчям приємним і задерикуватим, якимсь нетутешнім видінням став він несподівано на порозі (Коз., Гарячі руки, 1960, 5).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нетутешній — нетуте́шній прикметник Орфографічний словник української мови
- нетутешній — -я, -є. 1》 Який не народився, не живе або раніше не жив у цій місцевості. || Не поширений у цій місцевості; чужий. 2》 рідко. Неземний, потойбічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нетутешній — НЕТУТЕ́ШНІЙ, я, є. 1. Який не народився, не живе або раніше не жив у цій місцевості. Звідки він узявся, ніхто не знав. З усього було видно, що він нетутешній (А. Хижняк); – Хіба не видно, що вона нетутешня? Ніхто її не бачив раніш (М. Словник української мови у 20 томах
- нетутешній — НЕЗЕМНИ́Й (за релігійним уявленням — який стосується "того світу"; перен. — чужий усьому житейському), ПОТОЙБІ́ЧНИЙ, ТОГОСВІ́ТНІЙ, НЕТУТЕ́ШНІЙ рідше (перев. у перен. знач.); ЗАГРО́БНИЙ (звичайно зі сл. світ, життя і т. ін.). Словник синонімів української мови