окуляр
ОКУЛЯ́Р, а, ч.
Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до ока спостерігача.
Найважливіші оптичні частини мікроскопа – це окуляр та об'єктив (з навч. літ.);
– Вже десь там сидить, мабуть, такий собі вчений марсіанин, трохи на самурая схожий, розглядає нашу роботу в окуляр телескопа (О. Гончар).
△ (1) Геліоскопі́чний окуля́р – спеціальний окуляр для візуального спостереження за деталями сонячної поверхні.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окуляр — окуля́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- окуляр — -а, ч. Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до ока спостерігача. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окуляр — окуля́р (від лат. ocularius – очний) система з однієї або кількох лінз для збільшення й розглядання зображення, утворюваного об’єктивом оптичного приладу. Словник іншомовних слів Мельничука
- окуляр — Складова частина багатьох оптичних приладів, напр., мікроскопів, зорових труб; використовується для спостереження створюваного об'єктивом зображення; переважно система лінз, часом одна лінза. Універсальний словник-енциклопедія
- окуляр — Окуля́р, -ля́ра, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- окуляр — ОКУЛЯ́Р, а, ч. Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до ока спостерігача. Найважливіші оптичні частини мікроскопа — це окуляр та об’єктив (Практ. з анат. Словник української мови в 11 томах