1. Словник української мови у 20 томах

оп'янілий

ОП'ЯНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до оп'яні́ти.

– Ти вже й гніваєшся. Фе, Іване! – говорила Ганка, а вечором [увечері] знов підлещувалася до нього, просила, купувала йому пива й горілки, доки оп'янілий Іван не згоджувавсь знов іти ночувати до неї (І. Франко);

На галяві .. стояла купка похмурих комунарів, заюшених кров'ю, їх кільцем оточували дроздовці, оп'янілі від перемоги (П. Панч).

2. у знач. прикм. Який оп'янів, сп'янілий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оп'янілий — оп'яні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. оп'янілий — див. п'яний Словник синонімів Вусика
  3. оп'янілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до оп'яніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оп'янілий — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил. Словник синонімів української мови