пам'ять

ПА́М'ЯТЬ, і, ж.

1. Здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати в свідомості минулі враження.

Пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово! (І. Франко);

Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам'ять, він нарікав на себе, обзивав себе тупицею, нездарою (Григорій Тютюнник);

Мав пам'ять добру він на речі й імена (М. Рильський);

// Здатність особливо добре запам'ятовувати що-небудь або користуватися якимось органом чуттів.

Корегуючи вогонь, він рідко заглядав у таблицю стрільб, бо знав її майже напам'ять. Взагалі математична пам'ять у нього була розвинута надзвичайно (О. Гончар);

Музична пам'ять;

Зорова пам'ять;

Слухова пам'ять.

2. Запас вражень, що зберігаються в свідомості і можуть бути відтворені.

Скільки сягає його пам'ять у час дитинства – усе не вбачає він себе щасливим (М. Коцюбинський);

Тимофій забиває і заплішує кілочки в кроковку, а пам'ять його з усіх закутків викидає ту основу, на якій, мов павук, тримається Січкар (М. Стельмах).

3. Згадка про кого-, що-небудь.

Я не хотів, щоб пам'ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Леся Українка);

Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла, – лишила звуки і пам'ять по собі (Г. Хоткевич);

Устин за це головою наклав, за громадську справу, виходить, .. що він герой і вічна пам'ять про нього однині житиме в народі (А. Головко);

// Те, що нагадує про кого-, що-небудь.

Це [хата] ж єдина в мене пам'ять про Фросину залишилась (М. Стельмах);

Посадити деревце – залишити про себе найкращу пам'ять (В. Стус);

// чию. Згадка про померлого.

У пам'ять про себе вчені залишають прийдешнім поколінням свої наукові доробки (із журн.).

4. Здатність розумно, тверезо мислити, міркувати; свідомість.

Пітьма заступила очі, пам'ять покинула мене... (І. Франко);

Якось на грані між пам'яттю й непритомністю до його обважнілого розуму почали добиратись розрізнені голоси (М. Стельмах).

5. перен. Зібрання відомостей про співвітчизників, що загинули під час воєнних дій у 1941–1945 років.

У нашій республіці Книги пам'яті створюються в усіх областях, а також у Києві та Севастополі (з публіц. літ.).

6. інформ. Функціональна частина комп'ютера, призначена для приймання, зберігання та подання даних.

Цифрова пам'ять приладу дає можливість вивчати її в динаміці (з наук.-попул. літ.).

Витра́влювати / ви́травити па́м'ять див. витра́влювати¹;

Закарбо́вувати / закарбува́ти в па́м'яті див. закарбо́вувати;

Залиша́тися / зали́ши́тися в па́м'яті (в уя́ві) див. залиша́тися;

Зате́ртися в па́м'яті див. затира́тися;

Зберіга́ти / зберегти́ в се́рці (в душі́, в па́м'яті) див. зберіга́ти;

Зберіга́тися / зберегти́ся в па́м'яті (в па́м'ятку) див. зберіга́тися;

Зга́дувати / згада́ти недо́брою па́м'яттю (недо́брим сло́вом) див. зга́дувати;

Зостава́тися / зоста́тися в па́м'яті (уя́ві) див. зостава́тися;

Перегорта́ти / перегорну́ти в па́м'яті [сторінки́] див. перегорта́ти;

По́рпатися в па́м'яті див. по́рпатися;

Ушано́вувати / ушанува́ти [сві́тлу] па́м'ять див. ушано́вувати.

○ (1) В па́м'ять кого, про кого, чию – на честь кого-небудь.

Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам'ять Адоніса (Леся Українка);

Мистецькі твори треба складати в пам'ять мертвих і в ім'я ненароджених. Тільки таким чином ми замикатимем життєве коло, беручи участь у тім, що було, є і буде (О. Довженко);

Зберіга́ти / зберегти́ па́м'ять див. зберіга́ти;

(2) По (з) па́м'яті, зі сл. читати, малювати і т. ін. – так, як запам'яталося; не звертаючись до тексту, до оригіналу чи до іншого джерела.

Прочитавши “Сонячні кларнети” і “Плуг” [збірки П. Г. Тичини], вони потім по пам'яті читали всі вірші, від рядка до рядка (Т. Масенко);

Якось прийшов [Янек] до пана .. і, озброївшись гусячим пером та папером, з пам'яті склав повний реманент володінь пана Бжеського (З. Тулуб);

Не давали [в тюрмах] книг і газет і взагалі суворо забороняли будь-що читати, і .. люди насичували духовний голод “з пам'яті” (І. Багряний);

// не дослівно, не з оригіналу, а передаючи лише зміст або не читаючи тексту.

Коли бесідник вичитав усе з того паперу, що в руках тримав, говорив далі з пам'яті, сварив і картав людей, що вони самі [у] тій кривді винні (Л. Мартович);

(3) При па́м'яті, у знач. присл., пред. – не втрачати свідомості.

– Коли він опритомнів? – запитав батько Власівну. – Ще за дня, бідолашненький, ще за дня, як ми переносили його. І при пам'яті, і голосу не збувся, тільки не чує анічогісінько (О. Гончар).

△ (4) Бу́ферна па́м'ять – недоступна для користувачів швидкодіюча пам'ять, автоматично використана комп'ютером для прискорення операцій з інформацією, що зберігається в більш повільно діючих запам'ятовувальних пристроях.

При надходженні нової інформації в моменти часу, коли обчислювальний пристрій зайнятий, отримана від датчиків інформація потрапляє в буферну пам'ять (з наук. літ.);

(5) Асоціати́вна па́м'ять:

а) (псих.) тип пам'яті, в якій елементи запам'ятовуваного пов'язані між собою асоціативно;

б) (інформ.) безадресна пам'ять, у якій пошук інформації виконується за її змістом (асоціативною ознакою).

У дисертації розроблено модель асоціативної пам'яті для систем адаптивного управління на основі так званого детермінованого хаосу (з наук. літ.);

Ексте́нт па́м'яті див. ексте́нт;

Ка́рта па́м'яті див. ка́рта;

Комі́рка па́м'яті див. комі́рка;

Чару́нка па́м'яті; Робо́ча чару́нка див. чару́нка.

◇ (6) Без па́м'яті:

а) (зі сл. їсти, жерти і т. ін.) дуже, сильно, надзвичайно.

Хворий лежить та без пам'яті хліб їсть (прислів'я);

Баба Яличка хвалиться: жере [піп] без пам'яті (М. Коцюбинський);

Місцевий куркуль, у котрого Іван батрачив, тулив йому за дружину свою придуркувату доньку, яка закохалася в наймита без пам'яті (Ю. Яновський);

// зі сл. спа́ти. міцно.

– Я повертався з роботи... натомлений і голодний... Лягав долі і спав без пам'яті (Ю. Яновський);

б) (зі сл. бі́гти, мча́ти і под.) дуже швидко, стрімко, ні на що не звертаючи уваги.

От дурна псина. Очі заплющила, голову вбік .. і без пам'яті мчиться наосліп (М. Коцюбинський);

в) не розуміючи нічого; не усвідомлюючи.

Настя іде до човна і веде за руку Марусю. Маруся без пам'яті йде за нею і сідає у човен (І. Нечуй-Левицький);

Сонми хмар скотилися, тисячею гармат ударив грім, блискавиця весь світ осліпила, і, крикнувши без пам'яті: “Мамо!! Мамо!!” – впала нещасна женщина [жінка] на землю (Г. Хоткевич);

г) (зі сл. бу́ти, перебува́ти і под.) у непритомному стані.

Чайченка тоді гарячка палила; без пам'яті сливе був він (Марко Вовчок);

Я бачу образ матері моєї... Так на землі без пам'яті лежала, Як вирвано дитину з рук у неї (П. Куліш);

ґ) (від кого – чого.) у великому захопленні.

– Соню, за що він вас так любить, цей ваш Заболотний? Чим ви його заполонили?.. Чому після стількох літ він ще й досі без пам'яті від вас? (О. Гончар);

Ви́вітрити / виві́трювати з па́м'яті див. виві́трювати;

Ви́жити / вижива́ти з па́м'яті див. вижива́ти;

Ви́кинути (ви́трусити) / викида́ти з голови́ (з па́м'яті, з ду́мки, рідко з ума́ і т. ін.) див. викида́ти;

Викре́слювати (витра́влювати) / ви́креслити (ви́травити) з [своє́ї] па́м'яті (з [свого́] життя́) див. викре́слювати;

Ви́летіти (ви́вітритися, рідше ви́слизнути) / виліта́ти (виві́трюватися, рідше вислиза́ти) з голови́ (з па́м'яті) див. виліта́ти;

Випада́ти / ви́пасти з ду́мки (з голови́, з па́м'яті) див. випада́ти;

Вирива́ти / ви́рвати з па́м'яті див. вирива́ти¹;

Вирина́ти (встава́ти, сплива́ти) / ви́ринути (вста́ти, спливти́, сплисти́, майну́ти і т. ін.) в па́м'яті чиїй (в спо́минах чиїх), див. вирина́ти;

Відби́ло ба́ки (па́м'ять) див. відбива́ти;

Відклада́тися (відбива́тися, відкарбо́вуватися) / відкла́стися (відби́тися, відкарбува́тися) в па́м'яті (рідко в па́м'ятку) див. відклада́тися;

(7) Ві́чна па́м'ять:

а) (кому) побажання, щоб завжди, вічно пам'ятали померлого.

Батько твій був народним героєм, Твоя мати – краса чарувала окіл, – Вічна пам'ять їм з тихим покоєм! (П. Грабовський);

Вічна пам'ять загиблим бійцям (Ю. Яновський);

б) (церк.) заключні слова заупокійних служб.

Як же заспівали “вічную пам'ять”, так і сам [Наум] почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г. Квітка-Основ'яненко);

Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув “вічную пам'ять” небіжчикові (І. Нечуй-Левицький);

в) уживається при згадці про небіжчика.

Це мале створіння було його останнім порятунком. Якби воно вижило, вціліло, врятувалося – залишилася б вічна пам'ять про Петрану, освятилася б її остання воля (М. Малиновська);

Воруши́ти / поворуши́ти в па́м'яті див. воруши́ти;

Впада́ти / впа́сти в па́м'яті див. впада́ти¹;

Вріза́тися (запада́ти, вбива́тися і т. ін.) / врі́затися (запа́сти, вби́тися і т. ін.) у па́м'ять (у па́м'ятку) див. врі́зуватися¹;

Втра́тити (загуби́ти) па́мороки (тя́му, па́м'ять) див. утрача́ти;

Вшанува́ти / вшано́вувати па́м'ять див. ушано́вувати;

Дай Бо́же (Бог) па́м'ять (па́м'яті) див. дава́ти;

Да́ти пам'ятно́го (пам'ятко́вого, в па́м'ять, па́м'ятку) див. дава́ти;

Да́тися / дава́тися в па́м'ять (в па́м'ятки, втя́мки, діал. впо́мки, в по́мку) див. дава́тися;

(8) Загуби́ти па́м'ять (д) див. утрача́ти;

(9) За па́м'яті чиєї, кого – у період чийого-небудь життя, коли він був свідком чогось.

– Колись-то давно, не за нашої пам'яті, – мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі, жив собі убогий чоловік з жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий, як треба... (з казки);

За його пам'яті вже двічі коло їх хати трембітала трембіта (М. Коцюбинський);

Ще за моєї пам'яті сайгаки, тарпани у степах водились, а зараз де вони?.. (О. Гончар);

Захова́ти в голові́ (у па́м'яті) що <�Захова́ти па́м'ять про кого, що> див. захо́вувати;

Звуча́ти у ву́хах (у па́м'яті, рідко у ву́сі) див. звуча́ти;

Зника́ти / зни́кнути зі свідо́мості (з па́м'яті) див. зника́ти;

Карбува́ти в [свої́й] па́м'яті (тя́мці) див. карбува́ти;

(10) Коро́тка (закоро́тка, ку́ряча) па́м'ять у кого і без дод. – хто-небудь швидко забуває щось.

Пам'ять коротка у ворогів, грають з вогнем... Та не вдається їм обдурити народ, погнати його на нову війну (І. Цюпа);

– Свирид стояв на своєму: золота у них не було і немає... – Не було, кажеш? – перепитав високий і посміхнувся недобре. – У тебе, хазяїне, закоротка пам'ять, прийдеться поворушити її... (А. Дімаров);

І все-таки Женя ніяк не могла пригадати. От уже куряча пам'ять – бачити людину і не згадати, де й коли... (Л. Смілянський);

Ма́ти коро́тку (ку́цу) па́м'ять див. ма́ти²;

Ма́ти леда́чу па́м'ять див. ма́ти²;

(11) На па́м'ять (на па́м'ятку):

а) для того, щоб пам'ятати, не забувати про кого-, що-небудь; на згадку.

Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам'ять нащадкам.. Художник охоче згодився і за кілька хвилин увічнив Хому на аркуші цупкого паперу (О. Гончар);

Ой зніму ж я срібний перстень З мізинного пальця, – Буду носить на пам'ятку Василя-коханця (з народної пісні);

Покійний гетьман подарував мені його [перстень] на пам'ятку (П. Куліш);

б) (кому і без дод.) на честь того, хто вже помер.

Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам'ять назвали Москалевою (Т. Шевченко);

Прилучаю до сього й “Декілька пісень про Гайявату”, що поміщено у збірникові на пам'ять Котляревському (Панас Мирний);

(12) На сві́жу па́м'ять – поки добре пам'ятається, поки не забулося; Не вихо́дити (не йти) з па́м'яті (рідко з па́мки) див. вихо́дити;

(13) Не при па́м'яті (па́м'ятку), зі сл. бу́ти, перебува́ти і под. – непритомний.

– Киньте його, одійдіть усі геть, бо він не при собі, він не при пам'ятку (Панас Мирний);

Ожива́ти (віджива́ти) / ожи́ти (віджи́ти) в па́м'яті див. ожива́ти;

(14) Па́м'ять се́рця – спогади про щось дороге, близьке, незабутнє.

Не почує тиша ця глибока Голосу твойого [твого], друже мій... Пам'ять серця, – о, вона жорстока, Та без неї тяжче, як при ній! (М. Рильський);

(15) Па́м'ять сяга́є (сяга́ла) куди – хто-небудь згадує, згадував щось.

Скільки сягає його пам'ять у час дитинства – усе не вбачає він себе щасливим (М. Коцюбинський);

Він знав усіх у селі, знав історію кождої хати, .. а пам'ять його сягала хоч недалеко, а все-таки пару літ поза 1848 рік (І. Франко);

Перебира́ти (перегорта́ти, перетру́шувати) / перебра́ти (перегорну́ти, перетруси́ти) у па́м'яті (в голові́, у ду́мці) див. перебира́ти;

(16) Перетру́шувати у па́м'яті (д) див. перебира́ти;

Поворуши́ти па́м'яттю див. поворуши́ти;

Поме́ркнути в па́м'яті див. поме́ркнути;

Приво́дити / привести́ до па́м'яті (до тя́ми, до прито́мності і т. ін.) див. приво́дити;

(17) Пригорну́ти у па́м'яті (д) див. перебира́ти;

При [по́вній] тя́мі [й па́м'яті] див. тя́ма;

Присвя́чений па́м'яті див. присвя́чений;

(18) Сві́тла (до́бра) па́м'ять – уживається для вираження позитивного ставлення до померлого (при згадці про нього).

З світлою пам'яттю про чарівний образ Мате Залка прийшов тепер Юрко до мене (Ю. Смолич);

Доброму добра й пам'ять (Номис);

Сиді́ти / засі́сти у па́м'яті див. сиді́ти;

Спада́ти (наверта́тися, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (наверну́тися, спливти́, сплисти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м'ять, рідко в го́лову, на га́дку) див. спада́ти;

(19) Старе́ча (леда́ча і т. ін.) па́м'ять – погана здатність до запам'ятовування.

[Калеб:] Гай-гай! стареча пам'ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Леся Українка);

В якійсь далекій стороні... В Німеччині... В Туреччині... Та ні! Таку ледачу пам'ять маю, Що й не згадаю (Л. Глібов);

Стоя́ти в па́м'яті див. стоя́ти;

Стримі́ти [гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)] в голові́ (в па́м'яті, у мо́зку і т. ін.) див. стримі́ти;

(20) Сумно́ї (лихо́ї, недо́брої і т. ін.) па́м'яті – уживається для вираження негативних емоцій при згадці про кого-, що-небудь, при оцінці когось, чогось.

Церква Богородиці Пирогощої зникла в сумної пам'яті тридцяті роки (з газ.);

Шкідливу, руїнницьку роботу провадили в нашій мові лихої пам'яті футуристи (М. Рильський);

Людяне ставлення до засланого поета [Т. Г. Шевченка] дорого коштувало Бутакову. Він попав під нагляд чорної пам'яті ІІІ відділу (з газ.);

Таї́ти в па́м'яті див. таї́ти;

Хова́ти в па́м'яті див. хова́ти¹;

Шанува́ти / пошанува́ти па́м'ять див. шанува́ти;

Щеза́ти з па́м'яті див. щеза́ти.