1. Приповідки або українсько-народня філософія

пам'ять

Людська пам’ять коротка.

Люди швидко все забувають.

∗∗∗

Більше забувається, як пам'ятається.

Бо пам'ять є ограничена.

Викинуло його з пам'яти.

Стратив пам'ять.

Вічная йому пам'ять.

Хай пам'ять про нього не згине. Про небіщиків.

Добре довго пам'ятається, а лихе ще довше.

Характеристичне, що добро забувається скорше, як лиха, мабуть тому, що за лихо хочемо відомститись і тому більше врізується в пам'ять.

Дякуємо за пам'ять.

Дякування гостям, що не забули відвідати.

Знає на пам'ять, як Отченаш

Знає добре, мов молитву. Молитви знають на пам'ять, бо що дня говорять їх.

Попам'ятає до нових віників.

Дуже довго буде пам'ятати.

Попам'ятає по чому локоть кваші.

Значіння, що й попереднє.

Роби за свіжої пам'яти.

Роби скоро, поки іще знаєш.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пам'ять — (здатність зберігати в свідомості вивчене і минуле) тямка. Словник синонімів Полюги
  2. пам'ять — па́м'ять іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. пам'ять — (- кого) згадка, спогад; (річ) пам'ятка; фр. незабудь; (усвідомлення дійсности) свідомість, жм. памороки; р. пам'яток, з. памка, помка. Словник синонімів Караванського
  4. пам'ять — Голова (тримати в голові), памки, пам'яток, помки, спогад, спомин, тяма (прийти до тями), тямка, тямки, тямок, ум (тримати в умі) Фразеологічні синоніми: вічна пам'ять; добра пам'ять; коротка пам'ять; ледача пам'ять Словник синонімів Вусика
  5. пам'ять — [памйат'] -т'і, ор. -т':у Орфоепічний словник української мови
  6. пам'ять — -і, ж. 1》 Здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати в свідомості минулі враження. || Здатність особливо добре запам'ятовувати що-небудь або користуватися якимось органом чуттів. Музична пам'ять. Зорова пам'ять. Коротка пам'ять. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пам'ять — ПА́М'ЯТЬ, і, ж. 1. Здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати в свідомості минулі враження. Пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово! (І. Словник української мови у 20 томах
  8. пам'ять — па́м'ять: ◊ наскочити на па́м'ять прийти на думку (ст): Він сказав се з такою певністю і з таким супокоєм, що можна було думати, що знає далеко більше, ніж висловлює, і хапає тільки для прикладу перший-ліпший факт, який йому наскочив на пам'ять (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. пам'ять — I здатність живих організмів зберігати і відтворювати набутий досвід; властивість нервової системи, яка сприяє процесові навчання; рівні функціонування пам'яті: п. ультракоротка (сенсорна)... Універсальний словник-енциклопедія
  10. пам'ять — ПАМ'ЯТЬ — у теорії пізнання одна із пізнавальних здатностей, яка полягає у мимовільному закріпленні, збереженні і відтворенні у свідомості суб'єкта здобутих у процесі пізнавальної діяльності відомостей про суб'єктивний і об'єктивний світи... Філософський енциклопедичний словник
  11. пам'ять — ПА́М'ЯТЬ (здатність запам'ятовувати; запас вражень, що зберігаються в свідомості), ПА́М'ЯТОК рідше, ТЯ́МКА розм., ПА́МКА діал., ПО́МКА діал. Пам'ять у нього гарна — кожне слово в голові (Ю. Словник синонімів української мови
  12. пам'ять — Пам'ять, -ти ж. 1) Память. Май ти розум, май ти пам'ять в своїй головонці. Чуб. V. 349. 2) Память, воспоминаніе. Квітчина пам'ять буде свята вовіки поміж нами. К. (Хата, IX). 3) до пам'яти прийти. Прійти въ память, прійти въ себя. Словник української мови Грінченка