панівний

ПАНІВНИ́Й, а́, е, ПАНУ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Який має владу, перебуває при владі.

Загалом в літературі немає чіткої дефініції шляхетського наїзду. Спираючись на свідчення численних документів, спробуємо дати таке визначення цього поняття: організований представниками панівного соціального стану збройний напад в межах найближчої округи на шляхетське, князівське або монастирське поселення чи володіння з метою пограбування, помсти, а також заволодіння землею, підданими, силового розв'язання майнових суперечок (нерідко між родичами), підриву економічних позицій конкурентів (із журн.);

У зв'язку з цим можна виділити два шляхи формування національних ідентичностей У зв'язку з цим можна виділити два шляхи формування національних ідентичностей “Французький шлях” слід назвати також бюрократичним: структури аристократичної держави опановуються вихідцями з нижчих верств панівного та середнього класу – буржуазії (згадаємо, що до революції, наприклад, пани Робесп'єр та Демулен були “дворянами мантії”, тобто їх звання було не спадкове, а здобувалося за службу, але писалися вони де Робесп'єр і де Мулен) (з публіц. літ.).

2. Найбільш поширений, переважний.

Біблія писалася у часи необмеженого панування патріархату, коли неподільно панівне становище в суспільстві посідав батько, чоловік (з наук.-попул. літ.).

3. Який підноситься над чим-небудь.

Висота, оточена з трьох боків – східного, південного і західного – річками, була панівною в цій місцевості (Я. Качура).