панівний
ПАНІВНИ́Й, а́, е́.
1. Який має владу, знаходиться при владі.
Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри (Іст. укр. літ., І, 1954, 26).
2. Найбільш поширений, переважаючий.
В літературі знаходить своє відображення життя народу, панівні ідеї певного суспільства (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 8);
Панівне становище у нас посідає справді науковий світогляд — марксизм-ленінізм (Наука.., 3, 1959, 55).
3. Який підноситься над чим-небудь.
Висота, оточена з трьох боків — східного, південного і західного — річками, була панівною в цій місцевості (Кач., Вибр., 1953, 19).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панівний — панівний, а не пануючий У нашій класичній літературі лише зрідка можна натрапити на слово пануючий. Зате в сучасному мовленні, надто усному, воно явно переважає над природним і милозвучним панівний. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- панівний — панівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- панівний — Владущий, кн. урядуючий, ок. володарський, урядущий, д. пануючий; (погляд) найпоширеніший, який домінує, сов. домінуючий, переважаючий. Словник синонімів Караванського
- панівний — [пан'іўний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- панівний — -а, -е. 1》 Який має владу, знаходиться при владі. 2》 Найбільш поширений, переважний. 3》 Який підноситься над чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панівний — ПАНІВНИ́Й, а́, е, ПАНУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який має владу, перебуває при владі. Загалом в літературі немає чіткої дефініції шляхетського наїзду. Словник української мови у 20 томах
- панівний — ВИСО́КИЙ (який має велику відстань знизу догори), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПІДХМА́РНИЙ підсил. перев. поет.; ВИСО́ТНИЙ (перев. про споруду); ГІНКИ́Й, ПРОГО́НИСТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови