парити

ПА́РИТИ¹, рю, риш, недок.

1. що. Піддавати дії пари, окропу з метою очищення, розм'якшення і т. ін.

В печі горить. Микола парить березове пруття і крутить ужівки (І. Франко);

Годувати скотину доводилося майже самою соломою. То він її, щоб поживнішою була, і різав, і парив (Я. Гримайло);

// розм. Прогрівати, гріти тіло, звичайно з лікувальною метою (гарячою водою, парою і т. ін.).

Я робити добре вмію: піч топлю, руки грію; руки грію, плечі парю (прислів'я);

Коли Нур'ялі йшов з дому, .. носила [Горпина] важке каміння й парила ноги в гарячій воді (З. Тулуб);

// Обпікати чим-небудь гарячим.

Гарбата була дуже гаряча, тож парила Петруся в язик (Л. Мартович);

// безос.

У Петра в голові помутилося; під саме тім'я мов хто гарячого жару насипав, пекло – парило... (Панас Мирний).

2. що. Приготовляти в закритій посудині за допомогою пари.

Парити капусту.

3. що. Винищувати парою, кип'ятком.

Парити блощиць.

4. що. Бити, хльостати гарячим мокрим віником того, хто миється в лазні.

Парити березовим віником.

5. кого, перен., розм. Сікти, шмагати.

– Покиньте, хлопці, бідну бабу .. мучити. Пан сотник звелів було її парити до вечора, а я її помилую (Г. Квітка-Основ'яненко);

Бідного Єпташку почали так парити, що він увесь змокрів (І. Микитенко).

6. кого, що. Обдавати вологим теплом, спекою.

День парний, дрімливий, сонечко парить, наче з-за туману (Марко Вовчок);

Надворі травень, але оранжерею ще опалюють, і під склом парить важка задуха (О. Донченко);

// безос.

Парить, так парить! Ми от з ним і вийшли на свіже повітря (Панас Мирний);

Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно (Григорій Тютюнник).

◇ Грі́ти (па́рити) / нагрі́ти чу́ба (рідше чупри́ну, ло́ба) див. грі́ти;

(1) Па́рити парка́ – діяти з надзвичайною поспішністю, гарячково, нервуючи.

– Скажений! Парка парить, швендяє, аж попару не знайде, чогось товчеться, ще й ображає шляхту докорами, – додав Осінський... (І. Нечуй-Левицький);

Хлопці бігали, шукали [Настю], парили парка – як у воду впала. Ні її, ні Соні (С. Васильченко).

ПА́РИТИ², рю, риш, недок., що.

Залишати землю під паром (див. пар¹).

Хто землю парить.., той за хлібом не шарить (з наук. літ.).

ПАРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок.

Триматися, летіти в повітрі на нерухомо розпростертих крилах.

Орел парить під хмарами;

* Образно. Парили б [поети] скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Т. Шевченко);

Мов орел, парив Каро у високому небі України (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me