1. Фразеологічний словник української мови

парити

па́рити парка́. Діяти з надзвичайною поспішністю, гарячково, нервуючи. — Скажений! Парка парить, швендяє, аж попару не знайде, чогось товчеться, ще й ображає шляхту докорами,— додав Осінський… (І. Нечуй-Левицький); Хлопці бігали, шукали (Настю), парили парка — як у воду впала. Ні її, ні Соні (С. Васильченко).

па́рити чу́ба. Посилено, напружено працювати, виконувати що-небудь. — А найпаче добре співає отрок Олексій,— вів своє пан дяк.— А хто парив чуба з ним, хто грюкав та галасував, як брати “фа” та “соль”... га? Дяк Саватій, он хто (М. Лазорський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парити — па́рити 1 дієслово недоконаного виду піддавати дії пари, кип'ятку; бити, хльостати віником; сікти, шмагати па́рити 2 дієслово недоконаного виду залишати землю під паром пари́ти дієслово недоконаного виду летіти Орфографічний словник української мови
  2. парити — Розпарювати; (тіло) гріти, вигрівати; (чим гарячим) обпікати; (- сонце) пекти; (лозою) П. шмагати, сікти, шпарити. Словник синонімів Караванського
  3. парити — див. бити Словник синонімів Вусика
  4. парити — I -рю, -риш, недок. 1》 перех. Піддавати дії пари, кип'ятку з метою очищення, розм'якшення і т. ін. || розм. Прогрівати, гріти тіло, звичайно з лікувальною метою (гарячою водою, парою і т. ін.). || Обпікати чим-небудь гарячим. || безос. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. парити — Літати, летіти, вилітати, вилетіти, повилітати, відлітати, відлетіти, повідлітати, злітати, злетіти, позлітати, налітати, налетіти, поналітати, облітати, облетіти, пооблітати, перелітати, перелетіти, поперелітати, прилітати, прилетіти, поприлітати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. парити — ПА́РИТИ¹, рю, риш, недок. 1. що. Піддавати дії пари, окропу з метою очищення, розм'якшення і т. ін. В печі горить. Микола парить березове пруття і крутить ужівки (І. Франко); Годувати скотину доводилося майже самою соломою. Словник української мови у 20 томах
  7. парити — па́рити 1. обробляти парою; обливати окропом (м, ср, ст) 2. кип'ятити (молоко)(м, ср, ст)||пражити 3. бити, лупцювати (ст): Хлопці, аматори боксу, парили себе по обличчях, аж гей (Загачевський)|| = валити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. парити — Ить, недок. 1. Набридати, дратувати. Виходить прекрасна вечірка. Навіть якщо «парить» музика (Єва). Проте деколи бачу, що моя поведінка його парить (А. Дністровий). ◇ Парити мозги — а) набридати розмовою. Хулі тут мозги парити? (А. Словник сучасного українського сленгу
  9. парити — ГРІ́ТИ (передавати своє тепло), НАГРІВА́ТИ, ЗІГРІВА́ТИ (ЗОГРІВА́ТИ), ОБІГРІВА́ТИ, ОГРІВА́ТИ, ВИГРІВА́ТИ, ОТЕ́ПЛЮВАТИ рідше, ОТЕПЛЯ́ТИ рідше, ЗАГРІВА́ТИ діал.; ПРИГРІВА́ТИ (злегка); ПРОГРІВА́ТИ (частково); ПРОПІКА́ТИ, ПРОСМА́ЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. парити — Па́рити, па́рю, па́риш, па́рять; пар, па́рмо, па́рте; па́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. парити — ПАРИ́ТИ¹, рю, риш, недок. 1. перех. Піддавати дії пари, кип’ятку з метою очищення, розм’якшення і т. ін. В печі горить. Микола парить березове пруття і крутить ужівки (Фр., IX, 1952, 109); Годувати скотину доводилося майже самою соломою. Словник української мови в 11 томах
  12. парити — Парити, -рю, -риш гл. 1) Парить, распаривать, размачивать, размягчать на огнѣ, въ горячей водѣ. А свекорко дубиноньку паре. Грин. III. 303. Білі руки в окропі парить. н. п. Кадук парив твою матір. Чуб. V. 427. 2) безл. Парить. Душно, так і парить. Ном. Словник української мови Грінченка