перед

ПЕ́РЕД, у сполуч. із займ. “я” в оруд. в. одн. пе́реді, пе́редо, прийм. Уживається з оруд. і знах. відмінками. Сполучення з пе́ред виражають

Просторові відношення

1. з оруд. і рідко знах. в. Уживається при позначенні.

2. із знах. і оруд. в. Уживається при позначенні.

3. з оруд. і заст. знах. в. Уживається при позначенні.

4. з оруд. в. Уживається при позначенні чиїх-небудь дій, вчинків і т. ін. у присутності когось іншого.

Владимир князь перед народом Убив старого Рогволода (Т. Шевченко);

Шовкун, зупинившись, полегшено зітхнув і підійшов до щілини, ніяковіючи перед усіма за своє збентеження (О. Гончар).

Об'єктні відношення

5. з оруд. і заст. знах. в. Уживається при позначенні.

6. з оруд. в. Уживається при позначенні.

7. з оруд. в. Уживається при позначенні.

8. з оруд. і заст. знах. в. Уживається при позначенні.

Часові відношення

9. з оруд. в. Уживається при позначенні.

10. з оруд. в., заст. Уживається при позначенні минулого часу.

Все-таки я тепера можу далеко більше ходити, ніж перед двома тижнями (Леся Українка);

Петрусь схуд, зблід, ще сумніший став. Перед чотирма місяцями помер його батько (Мирослав Ірчан);

За сержантом .. вибігла мати того самого парубка, котрого перед хвилиною вивели за ворота (Д. Бедзик).

◇ (1) Стрибо́к упере́д (д) див. крок.

ПЕ́РЕ́Д, пе́реду, ч.

1. Передня частина чого-небудь, лицьова сторона когось, чогось.

Стілець, що стоїть на чільнім місці, приходиться спинкою до свічада, а передом проти портрета (Леся Українка);

Наливайко тримав свого білокопитого коня за поводи й нерухомо стояв передом до Білої Церкви (Іван Ле).

2. Передня частина тіла тварини.

Окунець-молодець, повернись передом – поговоримо з тобою! (Номис);

– Кінь б'є і передом і задом, та де йому скинуть Артема! (Б. Грінченко).

3. Те, що розташовується попереду або є першим рядом, переднім краєм чого-небудь.

Василь .. став по самому переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки (І. Нечуй-Левицький);

– Ти гадав, що будеш найліпший, а ліпші знайшлися, – посмішкувалися деякі, зиркаючи на парубка, що все з насупленими бровами йшов на самім переді (Н. Кобринська);

// пе́редом, на пе́реді, у знач. присл., діал. Попереду.

І подумати, – чим Дмитро їй не пара? Парубок трудящий, тільки що убогий, дак іще всі годи його на переді (Ганна Барвінок).

4. Те саме, що передо́к 2.

Як же я здивувався, коли побачив, що ввесь перед візка заставлений був гарними скляночками (М. Коцюбинський).

5. тільки мн. Частина взуття, яка облягає підйом та верхню частину ступні.

У тата були чоботи з блискучими халявами, а на передах – по зовсім новій латці (І. Багмут).