перед

ПЕ́РЕД, у сполуч. із займ. я в оруд. в. одн. пе́реді, пе́редо, прийм. Уживається з оруд. і знах. відмінками. Сполучення з пе́ред виражають: Просторові відношення.

1. з оруд. і рідко знах. в. Уживається при позначенні:

а) розташування, перебування і т. ін. на деякій відстані від переднього боку чого-небудь, лицьової сторони когось, чогось.

Перед хатою стоїть старий гіллястий ясен, усю хату й половину дворища вкриває він своїми вітами (Вас., І, 1959, 111);

Зав’язувала [пані] палець і, держачи його перед себе, бігла з столової в кухню (Коцюб., II, 1955, 250);

б) розташування, перебування і т. ін. у безпосередній близькості від кого-, чого-небудь; біля.

Зоня помахала хусточкою в себе перед носом (Л. Укр., III, 1952, 654);

Поставила [Віста] просто на камені перед вогнищем дерев’яну миску (Скл., Святослав, 1959, 9);

Панас Половець стояв перед братом Іваном та його комісаром Гертом (Ю. Янов., II, 1958, 177);

в) розташування, перебування на чолі, попереду кого-, чого-небудь.

— Постривайте… світ — не хата, А ви малі діти, Нерозумні. Хто ватажком Піде перед вами, Хто поведе? (Шевч., І, 1963, 77);

Вона йшла перед нього свіжа і чиста.. і сміялась весело й тепло (Коцюб., II, 1955, 213);

Перед Чернишем ступав Гай, несучи на собі важку металеву плиту (Гончар, III, 1959, 60);

г) напрямку руху, пролягання в лицьовий бік кого-, чого-небудь або від лицьового боку когось, чогось.

Кинь хліб за собою, прийде перед тобою (Номис, 1864, № 4420);

Міжгір’я гриміло бойовим клекотом. Перед Чернишем, утікаючи, скреготали по камінню ковані чоботи (Гончар, III, 1959, 119);

Став [Оксен] танцювати гопак на манір лезгинки, пружно викидаючи перед собою носки чобіт (Тют., Вир, 1964, 209);

Перед нас дорога простелилась (Рильський, III, 1961, 314).

◊ Пе́ред [са́мим] но́сом — дуже близько до кого-небудь.

Пан.. бив [хлопця] за те, що той ніби покрав [цяцьки], тоді як.. цяцьки або стояли, або лежали тут же перед носом… (Мирний, І, 1949, 261);

Білки дивилися на них з дерев, сотні куріпок ліниво здіймалися в повітря перед самим носом подорожніх (Багмут, Щасл. день.., 1959, 211).

2. із знах. і оруд. в. Уживається при позначенні:

а) стикання кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь під час або в кінці руху.

Ой прибіг мій козаченько та й перед ворота: — Вийди, Дзюбо моя люба (Чуб., V, 1874, 230);

Щодень, то неборак, знай, молиться все богу, Щоб швидше дівчину побачити небогу. І.. воликів, знай, хльоста батогом, Поки опиниться перед своїм двором (Г.-Арт., Байки.., 1958, 46);

Перед нами — грізний міст… А за мостом… Гудуть набої… (Сос., II, 1958, 339);

Орлюк і Уляна зупинились перед невеликим столом. На столі.. лежав великий вінок з колосся (Довж., І, 1958, 334);

б) зупинки, затримки і т. ін. у зв’язку з якоюсь причиною (чимсь побаченим, почутим тощо).

Витріщаються підсліпі очі, уздрівши перед собою польову квітку (Мирний, IV, 1955, 296);

Змучений і втомлений стояв він біля веранди перед зламаною лілією (Довж., І, 1958, 408);

в) зорового сприймання, оглядання кого-, чого-небудь.

Як вийти з тих печер та стати од сонця, — перед тобою усе тільки гори крейдяні біліють високі (Вовчок, І, 1955, 180);

Перед ними в долині розіслалося місто (Мирний, III, 1954, 75);

Сиза північ встала потай Перед вояками (Бажан, II, 1947, 71);

в) розташування, розміщення кого-, чого-небудь попереду від себе, в безпосередній близькості від себе.

Він несподівано сідає на землю і починає розкладати перед собою патрони (Довж., І, 1958, 121).

3. з оруд. і заст. знах. в. Уживається при позначенні:

а) розташування у безпосередній близькості від кого-, чого-небудь, що має до когось, чогось певне відношення.

Еней.., Горілку, пиво, мед і брагу Поставивши перед ватагу, Для збору в труби засурмив (Котл., І, 1952, 167);

Олімпіада.. перед Катериною поставила кошик (Чорн., Визвол. земля, 1959, 194);

б) розташування, зупинки в безпосередній близькості від кого-, чого-небудь з метою подивитися, звернутися і т. ін.

Панночка стоїть перед дзеркалом і вже усе зриває з себе (Вовчок, І, 1955, 106);

Стає [Іфігенія] перед олтарем (Л. Укр., І, 1951, 162);

Гурт збився перед "дошкою змагання", що вже тепер висить на тичці (Головко, І, 1957, 335);

в) зупинки, відступу і т. ін. під тиском кого-, чого-небудь, внаслідок зіткнення з кимсь, чимсь і т. ін.

З рабським ушанованням [ушануванням] розступилися монголи перед незнайомим приїжджим (Фр., VI, 1951, 64).

4. з оруд. в. Уживається при позначенні чиїх-небудь дій, вчинків і т. ін. у присутності когось іншого.

Владимир князь перед народом Убив старого Рогво-лода (Шевч., II, 1953, 74);

Шовкун, зупинившись, полегшено зітхнув і підійшов до щілини, ніяковіючи перед усіма за своє збентеження (Гончар, III, 1959, 86).

Об’єктні відношення

5. з оруд. і заст. знах. в. Уживається при позначенні:

а) стикання кого-небудь з кимсь лицем до лиця.

Дивиться [Хом’як] — іде по полю Висока Правдонька і стала перед ним (Гл., Вибр., 1951, 130);

— Ах ти погань!.. Ми обоє зірвалися на ноги. Перед нас була її мачуха (Гр., Без хліба, 1958, 66);

— Ну що? Утік? .. Лице прикажчика єхидне переді мною (Сос., II, 1958, 401);

б) безпосередньої зустрічі з ким-небудь, повідомлення про прибуття, розмову і т. ін.

Звелів [Еней] носилки з верболозу.. Зготовить тіла для виносу, Щоб в них Паллант, Евандрів син, Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона (Котл., І, 1952, 268);

Приходять якісь судовії два панки. Веліли Горпині стати перед себе, а самі сіли (Вовчок, І, 1955, 262);

Накинула [Краньцовська] на себе білу хустину, щоби зовсім закрити волосся. Так прийшла перед Славка (Март., Тв., 1954, 346);

Марко стояв перед командиром підводного човна (Трубл., Шхуна.., 1940, 131);

Кола зійшов на ганок і став перед людьми, перед своїм селом, перед синіми горами своєї Верховини (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 45);

в) звертання до кого-небудь з розповіддю, промовою і т. ін. або з показом, демонструваниям чогось.

Чорт перед чортом сповідався — один моргнув, другий догадався (Номис, 1864, № 7956);

Ведмеді танцювали Перед людом на базарах (Л. Укр., IV, 1954, 136);

Жалувався раз піп перед попадею, що таки вмру, каже, з нудів (Март., Тв., 1954, 45);

Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (Рильський, І, 1960, 233);

г) нерівних стосунків між ким-небудь.

Економ, що весь час вертиться і завилює тут перед пані, запозирливо дивиться по черзі на панну й юнака (Вас., II, 1959, 59);

До багатих людей у Йоньки вроджена пошана і повага, тому він і почував себе якось ніяково перед невісткою (Тют., Вир, 1964, 224);

д) дій і вчинків, що стосуються певних справ, ситуацій.

— Із дерева сього зломити Ти мусиш гілку хоть одну; Без неї бо ні підступити Не можна перед сатану (Котл., І, 1952, 122);

Перед судом стояло десять чоловіка бурлак (Н.-Лев., II, 1956, 251);

— Ніколи не хотілось мені нашої перемоги так, як сьогодні, коли стояв з Уляною перед законом (Н.-Лев., ІІ, 1956, 251);

— Клопотатиму перед німецьким командуванням, щоб його нагородили хрестом, — .. прорік Тадик Шамрай (Тют., Вир, 1964, 539).

6. з оруд. в. Уживається при позначенні:

а) можливого або наявного об’єкта, відносно якого хто-небудь діє або відбувається якась дія.

Не закривай ока хоч перед ким (Номис, 1864, № 4254);

Франко виставляє перед читачем цілу портретну галерею таких хижаків — з залізною волею, з звірячими.. інстинктами (Коцюб., III, 1956, 38);

— Лише кілька слів — і вся людина перед тобою, — подумав він (Жур., Дорога.., 1948, 187);

б) можливої або наявної причини дії, вчинків і т. ін.

— Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Мирний, III, 1954, 259);

Перед силою цієї туги, перед силою людської любові два вбивці мимоволі опустили донизу свою зброю і голови (Стельмах, II, 1962, 58);

— Гай будемо садити. В Тихій долині.. Я поставлю товариша Гризоту.. перед фактом (Речм., Твій побратим, 1962, 17).

7. з оруд. в. Уживається при позначенні:

а) того, що повинно бути здійснене, виконане, зроблене.

Перед ним було величне діло обрятування бессарабських виноградників від філоксери (Коцюб., І, 1955, 223);

— Перед нами неабиякий рейд, — звернувся він до бійців (Гончар, II, 1959, 43);

б) того, що є предметом думок, спогадів, переживань і т. ін.

Стояли перед нею давні лихі роки, пригадала вона свою криваву працю (Мирний, І, 1949, 260);

— Закохався я і гину, — Каже лицар, — вдень і вночі Бачу я перед собою Ясні оченьки дівочі (Л. Укр., І, 1951, 370);

Коли йому говорили про якусь людину, він спочатку бачив перед собою усі ознаки її достатку чи злиднів, а потім самого чоловіка (Стельмах, І, 1962, 24);

в) того, що чекає кого-небудь попереду, в майбутньому.

— Перед нами життя, перед нами робота… (Коцюб., І, 1955, 169);

З юнацькою жадобою накинувся Багіров на життя, що відкрилося своєю звабливою неосяжністю перед ним (Гончар, III, 1959, 187).

8. з оруд. і заст. знах. в. Уживається при позначенні:

а) випередження в чому-небудь.

Соняшники некохані, непрохані ростуть собі, уганяють одно перед другим вище та вище (Вовчок, І, 1955, 169);

Заграло шампанське у головах.. Полилися вітання одно перед другим (Мирний, III, 1954, 289);

Вечерю скінчено. Встає перед усіх Пан Підкоморій (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 54);

б) порівняння кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь; надання переваги кому-, чому-небудь над кимсь, чимсь.

У холодочку під платаном Дівча заквітчанеє спить… Дріадам нічого робить Перед такою красотою (Шевч., II, 1963, 385);

В огні завзятому змагань Перекликаються заводи Гудками.. І зорі меркнуть перед ними… (Сос., І, 1957, 468).

Часові відношення

9. з оруд. в. Уживається при позначенні:

а) того, що відбувається напередодні настання чого-небудь.

Вже перед світом він наламав очерету, накидав у човен (Н.-Лев., II, 1956, 237);

Пізно вночі, майже перед ранком, Огей тихо увіходить до своєї хати (Досв., Вибр., 1959, 250);

б) того, що відбувається напередодні яких-небудь подій.

Це було літ двоє перед волею (Мирний, І, 1949, 262);

— Ні я свого чоловіка перед весіллям не бачила, ні він мене (Л. Укр., III, 1952, 470);

Ми копали окоп перед боєм в широкому полі (Голов., Близьке.., 1948, 61);

в) того, що відбувається напередодні чиїх-небудь дій, учинків і т. ін.

Весь тиждень, перед поїздкою до Києва, я був дуже слабий (Коцюб., III, 1956, 388);

Він подав мені розгорнуту книжку, яку перед моїм приходом розглядав на столі (Ю. Янов., II, 1958, 121).

Пе́ред тим (сим, цим) — уживається при позначенні того, чому передувало що-небудь.

Надвечір до мене зійшлися товариші. Наш гість перед тим трохи відпочив (Мас., Життя.., 1960, 29);

Він не застав Марічки живою. За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода (Коцюб., II, 1955, 331);

Ось підійшла вона — і зір у зорі тоне.. А перед цим, за мить, я кляв її за муки, за те, що серце рве (Сос., II, 1958, 158);

Пе́ред тим [,] як, складний спол. — уживається на позначення чогось, що відбувається напередодні чого-небудь, передує чомусь.

Перед тим як вечеряти, Гнат, вийшовши на ганок, тонко засвистів (Мур., Бук. повість, 1959, 108);

Перед тим, як зовсім знепритомніти, я почув, що на вбивцю набіг мій.. переслідувач (Ю. Янов., II, 1958, 124).

10. з оруд. в., заст. Уживається при позначенні минулого часу.

Все-таки я тепера можу далеко більше ходити, ніж перед двома тижнями (Л. Укр., V, 1956, 44);

Петрусь схуд, зблід, ще сумніший став. Перед чотирма місяцями помер його батько (Ірчан, II, 1958, 119);

За сержантом.. вибігла мати того самого парубка, котрого перед хвилиною вивели за ворота (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 22).

ПЕРЕ́Д, пе́реду, ч.

1. Передня частина чого-небудь, лицьова сторона когось, чогось.

Стілець, що стоїть на чільнім місці, приходиться спинкою до свічада, а передом проти портрета (Л. Укр., III, 1952, 402);

Наливайко тримав свого білокопитого коня за поводи й нерухомо стояв передом до Білої Церкви (Ле, Україна, 1940, 309).

2. Передня частина тіла тварини.

Окунець-молодець, повернись передом — поговоримо з тобою! (Номис, 1864, № 4250);

— Кінь б’є і передом і задом, та де йому скинуть Артема! (Гр., ІІ, 1963, 281).

3. Те, що розташовується попереду або є першим рядом, переднім краєм чого-небудь.

Василь.. став по самому переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки (Н.-Лев., І, 1956, 77);

— Ти гадав, що будеш найліпший, а ліпші знайшлися, — посмішкувалися деякі, зиркаючи на парубка, що все з насупленими бровами йшов на самім переді (Кобр., Вибр., 1954, 165);

// пе́редом, на пе́реді, у знач. присл., діал. Попереду.

І подумати, — чим Дмитро їй не пара? Парубок трудящий, тільки що убогий, дак іще всі годи його на переді (Барв., Опов.., 1902, 510).

Вести́ (води́ти, повести́, пока́зувати, показа́ти і т. ін.) пере́д:

а) йти першим, указуючи шлях іншим.

Надувшись голова і паличкою підпираючись повів перед; а судящі.. пішли за головою (Кв.-Осн., II, 1956, 262);

Спочатку Марія Йосипівна сама вела перед, продираючись у хащах.. Потім помітила, що дівчина починає відставати (Ле, Клен. лист, 1960, 108);

б) першим розпочинати якісь дії, справи і т. ін., звичайно подаючи приклад іншим.

Діти клопоталися, начеб їм на турка перед вести йшлося… (Вовчок, І, 1955, 332);

— Низова кіннота полковника Ничипора піде показувати перед, а за нею пустимо гармати й піших… (Ле, Наливайко, 1957, 45);

в) робити що-небудь раніше й краще інших.

Вчені України ведуть перед в одержанні нових матеріалів (Наука.., 11, 1966, 3);

г) показуючи приклад у чому-небудь, керувати кимсь.

Остап косив у писаря сіно. Та такий з його косар: такий жвавий, такий робочий — невтомний! Усьому лад дає, усім перед веде, — отаманує (Мирний, І, 1949, 132);

Куди не глянь — вирує труд народу і комуністи скрізь перед ведуть (Сос., Щастя.., 1962, 8);

д) перемагати кого-небудь у чомусь.

— О, тут, знаєте, боротьба, — сказав Мічурін.. — В цій боротьбі черемхи з вишнею веде перед, виходить, черемха. От вона вгорі й дужча, а внизу перемогла вишня (Довж., І, 1958, 476).

4. Те саме, що передо́к 2.

Як же я здивувався, коли побачив, що ввесь перед візка заставлений був гарними скляночками (Коцюб., II, 1955, 405).

5. тільки мн. Частина взуття, яка облягає підйом та верхню частину ступні.

У тата були чоботи з блискучими халявами, а на передах — по зовсім новій латці (Багмут, Опов., 1959, 4).