перед

I п`ер`едпереду, ч.

1》 Передня частина чого-небудь, лицьовий бік когось, чогось.

2》 Передня частина тіла тварини.

3》 Те, що розташовується попереду або є першим рядом, переднім краєм чого-небудь.

|| передом, на переді, у знач. присл., діал. Попереду.

Вести перед — а) йти першим, указуючи шлях іншим; б) першим розпочинати якісь дії, справи і т. ін., звичайно подаючи приклад іншим; в) робити що-небудь раніше й краще інших; г) показуючи приклад у чому-небудь, керувати кимсь; ґ) перемагати кого-небудь у чомусь.

4》 Те саме, що передок 2).

5》 тільки мн. Частина взуття, яка облягає підйом і верхню частину ступні.

II п`ереду сполуч. із займ. "я" в оруд. в. одн. переді, передо, прийм. Уживається з оруд. і знах. відмінками. Сполучення з перед виражають: Просторові відношення:

1》 з оруд. і рідко знах. в. Уживається для позначення: а) розташування, перебування і т. ін. на деякій відстані від переднього боку чого-небудь, лицьового боку когось, чогось; б) розташування, перебування і т. ін. у безпосередній близькості від кого-, чого-небудь; біля; в) розташування, перебування на чолі, попереду кого-, чого-небудь; г) напрямку руху, пролягання в лицьовий бік кого-, чого-небудь або від лицьового боку когось, чогось.

2》 із знах. і оруд. в. Уживається для позначення: а) стикання кого-, чого-небудь із кимсь, чимсь під час або в кінці руху; б) зупинки, затримки і т. ін. у зв'язку з якоюсь причиною (чимсь побаченим, почутим тощо); в) розташування, розміщення кого-, чого-небудь попереду від себе, в безпосередній близькості від себе.

3》 з оруд. і знах. в. Уживається для позначення: а) розташування у безпосередній близькості від кого-, чого-небудь, що має до когось, чогось певне відношення; б) розташування, зупинки в безпосередній близькості від кого-, чого-небудь із метою подивитися, звернутися і т. ін.; в) зупинки, відступу і т. ін. під тиском кого-, чого-небудь, внаслідок зіткнення з кимсь, чимсь і т. ін.

4》 з оруд. в. Уживається для позначення чиїх-небудь дій, вчинків і т. ін. у присутності когось іншого. Об'єктні відношення:

5》 з оруд. і заст. знах. в. Уживається для позначення: а) стикання кого-небудь із кимсь лицем до лиця; б) безпосередньої зустрічі з ким-небудь, повідомлення про прибуття, розмову і т. ін.; в) звертання до кого-небудь з розповіддю, промовою і т. ін. або з показом, демонструванням чогось.; г) нерівних стосунків між ким-небудь; ґ) дій і вчинків, що стосуються певних справ, ситуацій.

6》 з оруд. в. Уживається для позначення: а) можливого або наявного об'єкта, відносно якого хто-небудь діє або відбувається якась дія; б) можливої або наявної причини дії, вчинків і т. ін.

7》 з оруд. в. Уживається для позначення: а) того, що повинно бути здійснене, виконане, зроблене; б) того, що є предметом думок, спогадів, переживань і т. ін.; в) того, що чекає кого-небудь попереду, в майбутньому.

8》 з оруд. і знах. в. Уживається для позначення: а) випередження в чому-небудь; б) порівняння кого-, чого-небудь із кимсь, чимсь; надання переваги кому-, чому-небудь над кимсь, чимсь. Часові відношення:

9》 з оруд. в. Уживається для позначення: а) того, що відбувається напередодні настання чого-небудь; б) того, що відбувається напередодні яких-небудь подій; в) того, що відбувається напередодні чиїх-небудь дій, учинків і т. ін.

Перед тим [,] як складний спол. — уживається на позначення чогось, що відбувається напередодні чого-небудь, передує чомусь.

10》 з оруд. в. Уживається для позначення минулого часу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перед — (передня частина чогось) передок, розм. лоб, книжн. фронт. Словник синонімів Полюги
  2. перед — пе́ре́д 2 іменник чоловічого роду пе́ред 1 прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. перед — ім., фронт, лице; (на возі) передок. Словник синонімів Караванського
  4. перед — див. близько Словник синонімів Вусика
  5. перед — ПЕ́РЕД, у сполуч. із займ. “я” в оруд. в. одн. пе́реді, пе́редо, прийм. Уживається з оруд. і знах. відмінками. Сполучення з пе́ред виражають Просторові відношення 1. з оруд. і рідко знах. в. Уживається при позначенні. 2. із знах. і оруд. Словник української мови у 20 томах
  6. перед — Ні вперед, ні взад. З ним ніяк не потрапиш. Годі з ним раду собі дати. За передом бочка з медом. За передом хати, цебто з заду, На перед не висувайся, на заді не оставайся, середини дер-жись. Будь уміркованим. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. перед — вести́ (води́ти) пере́д. 1. Керувати, верховодити ким-небудь або в чому-небудь; бути на чолі когось, чогось. Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що інші його слухались (Б. Фразеологічний словник української мови
  8. перед — ПЕРЕДО́К (воза, саней тощо), ПЕРЕ́Д, КО́ЗЛА (КО́ЗЛИ) мн. (сидіння для кучера). Семен сидів на передку, правив кіньми, а старости й музики розташувалися в задку (М. Чабанівський); Весь перед візка заставлений був гарними скляночками (М. Словник синонімів української мови
  9. перед — Перед, передо, прийм. пе́ред, -ду; -реди́, -реді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. перед — ПЕ́РЕД, у сполуч. із займ. я в оруд. в. одн. пе́реді, пе́редо, прийм. Уживається з оруд. і знах. відмінками. Сполучення з пе́ред виражають: Просторові відношення. 1. з оруд. і рідко знах. в. Уживається при позначенні: а) розташування, перебування і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  11. перед — Літня хатина, що входить до складу будинку або господарського двору і розташована на високому підкліті. Мала місце у російському народному теслярстві. Архітектура і монументальне мистецтво