перед

вести́ (води́ти) пере́д. 1. Керувати, верховодити ким-небудь або в чому-небудь; бути на чолі когось, чогось. Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що інші його слухались (Б. Грінченко); По долині стадо коней ходить; Козацький кінь всім перед водить (Укр.. пісні); — Через три неділі Остап косив у писаря сіно... Усьому лад дає, усім перед веде — отаманує (Панас Мирний). 2. перев. у чому. Бути першим, передовим у боротьбі, змаганні тощо. Перед вела, як ми вже згадували, друга бригада — Олексія Пантелеймоновича Кулика (Остап Вишня); — Тепер у повіті страйк! Вчора почався. Великий рільничий страйк, і ваше село веде перед у ньому (Д. Бедзик); І йому стало ніяково і соромно за те, що він, Гавриш, який досі вів перед, несподівано здав першість. І кому ж? Постолакові? (Г. Коцюба); // Бути головним, провідним у чому-небудь. Мовчки вислухав він рішенець у волості, що вже тепер не він, а жінка має перед вести в господарстві (Леся Українка). 3. Заспівувати або виділятися голосом, витримуючи окремі високі ноти в груповій пісні довше, ніж інші. Співають молоденькі дівчата — Ярошенкова Орися, Біликова Тетяна: ще там їх скілька (скільки) єсть, та то вже менші, ті ще тілько (тільки) за старшими потягають; ну а сі перед ведуть, бо вже давно співають, років три (О. Пчілка); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю. Олександра вела перед (М. Коцюбинський).

держа́ти пере́д. 1. Верховодити ким-небудь або в чомусь; бути на чолі когось, чогось. Знов держить вона перед чи на весіллях, чи на музиках. Хлопці липнуть до неї (І. Нечуй-Левицький). 2. чого. Бути першим у чому-небудь; очолювати процесію, колону і т. ін. Мати з дочкою сіли в ридван, а Черевань не покидав таки козаковання (козакування) — поїхав на прощу верхи. Шрам із ним держав перед того поїзду (П. Куліш).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перед — Перед, передо, прийм. пе́ред, -ду; -реди́, -реді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. перед — Ні вперед, ні взад. З ним ніяк не потрапиш. Годі з ним раду собі дати. За передом бочка з медом. За передом хати, цебто з заду, На перед не висувайся, на заді не оставайся, середини дер-жись. Будь уміркованим. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. перед — Літня хатина, що входить до складу будинку або господарського двору і розташована на високому підкліті. Мала місце у російському народному теслярстві. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. перед — пе́ре́д 2 іменник чоловічого роду пе́ред 1 прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. перед — ПЕ́РЕД, у сполуч. із займ. “я” в оруд. в. одн. пе́реді, пе́редо, прийм. Уживається з оруд. і знах. відмінками. Сполучення з пе́ред виражають Просторові відношення 1. з оруд. і рідко знах. в. Уживається при позначенні. 2. із знах. і оруд. Словник української мови у 20 томах
  6. перед — ПЕРЕДО́К (воза, саней тощо), ПЕРЕ́Д, КО́ЗЛА (КО́ЗЛИ) мн. (сидіння для кучера). Семен сидів на передку, правив кіньми, а старости й музики розташувалися в задку (М. Чабанівський); Весь перед візка заставлений був гарними скляночками (М. Словник синонімів української мови
  7. перед — (передня частина чогось) передок, розм. лоб, книжн. фронт. Словник синонімів Полюги
  8. перед — див. близько Словник синонімів Вусика
  9. перед — ім., фронт, лице; (на возі) передок. Словник синонімів Караванського
  10. перед — I п`ер`едпереду, ч. 1》 Передня частина чого-небудь, лицьовий бік когось, чогось. 2》 Передня частина тіла тварини. 3》 Те, що розташовується попереду або є першим рядом, переднім краєм чого-небудь. || передом, на переді, у знач. присл., діал. Попереду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. перед — ПЕ́РЕД, у сполуч. із займ. я в оруд. в. одн. пе́реді, пе́редо, прийм. Уживається з оруд. і знах. відмінками. Сполучення з пе́ред виражають: Просторові відношення. 1. з оруд. і рідко знах. в. Уживається при позначенні: а) розташування, перебування і т. ін. Словник української мови в 11 томах