перехоплювати

ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. перехо́плять; док.

1. кого, що. Зупинити кого-, що-небудь під час руху.

Василіу йде до хати молодої. Тут його перехоплює група хлопців, які вимагають викупу за дівчину (М. Чабанівський);

Він розкинув по всіх шляхах невеличкі загони, наказавши їм перехоплювати й вертати всіх, хто їхав до Базавлуку (З. Тулуб);

Бігла, бігла [Маруся], поки, вискочивши з хати, не заступив чоловік їй дорогу і не перехопив (Г. Хоткевич);

Після спектаклю я перехопив на Сумській таксі й одвіз спершу Тамару, а потім Олену додому (Я. Гримайло);

// Затримувати те, що тече.

Мелашка одразу заплакала так, що сльози полились з її очей річкою на стіл. Вона ледве встигла перехопити їх рукавом (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. В одну ніч сніги почорніли, і коли вранці блиснуло гаряче сонце, тисячами струмків вже мчали в долини, доки їх не перехопили ріки (В. Гжицький);

// Наздоганяти у дорозі з метою затримання.

Князь Святослав велів двом тисячам кінних воїв негайно переплисти Дунай і мчати лівим берегом до Доростола, щоб перехопити болгарські лодії [човни] (С. Скляренко);

// Зустрічати, йдучи напереріз (під час полювання або переслідування).

– На світанку провела я Михайла до лісу, показала, якою дорогою йти, щоб німці не перехопили (С. Журахович);

// Перегороджувати шлях військам ворога під час війни.

Перехопити дорогу;

// перен. Вибирати зручний, слушний момент.

Послухавши трохи, Шавловський перехопив коротку паузу і, немов у щілинку, вставив свою фразу (С. Журахович).

2. що. Брати собі, затримувати в себе те, що переміщається, звичайно беручи його руками.

– Це ви мені несете? – зупинив її Довбня, перехоплюючи стулець у свої руки (Панас Мирний);

Іванко перехоплює кліщі в свої руки і вже сам перевертає залізяку, яка стає слухняною (А. Хижняк);

Підручний підійшов до крана. Слинько стояв поруч, готовий при першій же помилці перехопити дерев'яну ручку (Ю. Шовкопляс);

// Передавати, перекидати з однієї руки в іншу.

Потім, зігнувшись, пильно заглядає [сторож] до печі, перехоплюючи руками, викручує з посивілих жарин горщик (М. Стельмах);

// Брати, хапати чужу руку або руки в свої з метою припинити якусь дію.

Стадницький рішуче піднімає нагай над головою хлібороба .. Але панську руку перехоплює чорна селянська (М. Стельмах);

Випив і замахнувся вазою, щоб розбити її об паркан. Але Бондарчук миттю перехопив руку Геннадія (І. Волошин);

// Ловити, уловлювати (радіохвилі, проміння і т. ін.).

– Вийшов [Мамура] на подвір'я, де сніги з-під хмар перехоплювали сонячне проміння (М. Стельмах);

Один гектар паркових насаджень перехоплює з атмосфери до 70 тонн промислового пилу (з наук. літ.);

Пильно поглядали з своїх постів вахтові, але все навколо було спокійно. Жодного підозрілого димка на обрії; чутливі антени не перехоплюють жодного обривку ворожого радіошифру (М. Трублаїні).

3. кого, що. Затримувати кого-небудь, раніше за інших пропонуючи щось.

Ліворуч від Дніпра недалеко були й Клімати, де жили греки-херсоніти – хитрі, меткі, спритні люди, що завжди тут перехоплювали гостей і вміли краще, ніж угличі й тиверці, торгувати (С. Скляренко);

// Захоплювати що-небудь, призначене для інших, випередивши їх.

– Що вони роблять? – обернувся до голови здивований скульптор. – О! Та хіба ви не знаєте? Штучне запилення .. – Здрастуйте, дівчата! – гукнув, зводячись навшпиньки, голова. – Бджоли на вас скаржаться, перехоплюєте їхню роботу... (О. Гончар);

Сахновський оглянувся на двері й розповідав: – На пошті сьогодні листа перехопив – заказний у “Голос праці” (А. Головко);

Арсен перехопив рахунок, заплатив, і вони пішли до воріт (Л. Дмитерко);

// Привласнювати те, що належить іншому або іншим.

[Сокирочка:] (Бачить, як Надія поривається сказати щось, перехоплює ініціативу). Ви про солому, а Надія ось Мені за хмиз виказувати буде (О. Підсуха);

Михайло з подивом зиркнув на Федора, посміхнувся: – Ти мої думки перехопив, Федю. Мені оце теж подумалось: “Заснути б під оцим дубом, злитися з ним і бачити все те, що діятиметься...” (Ю. Збанацький);

// перен. Ловити, підмічати чий-небудь погляд, рух і т. ін.

Вона ж у тривозі сумній, вона стереже ухом кожнісіньке словечко, перехоплює оком усякий погляд, сама на лиці міняючись (Марко Вовчок);

Краще не дивитись учителеві у вічі, але не дивитись неможливо: його очі перехоплюють кожний її рух (О. Донченко);

Дарка випадково перехопила її повний порозуміння погляд з Стефою Сидір (Ірина Вільде).

4. кого, що і без прям. дод., розм. Перебивати, переривати чию-небудь розповідь, розмову і т. ін.

[Катерина:] Все плаче та вбивається!.. Чого ж тобі ще бракує .. Усі тобі завидують, а ти... [Сотничиха (перехоплює):] А я завидую найбіднішій хуторянці. З милим і в простій хатинці була б щасливіша! (О. Стороженко);

По другій чарці розговорилися. Говорили всі, перехоплюючи один одного (М. Коцюбинський);

– Коли ж ти знаєш усюди, де що діється, то скажи мені, бабусю, що робить тепер... – сказала Олена .. А бабуся перехопила та й каже: – Дем'ян? (Г. Квітка-Основ'яненко).

5. кого, що. Обхоплювати рукою або руками кого-, що-небудь.

Василина .. вирвалась з обіймів, але міцні руки Салогана знову перехоплюють її стан (М. Стельмах).

6. кого, що і без дод. Стягувати що-небудь в якомусь місці.

Цвітасте [квітчасте] платтячко огортало її пружну постать, перехоплюючи в талії (І. Цюпа);

// Обвивати, оперізувати що-небудь чимось.

Єпископ Федір сидів у широкому м'якому кріслі .. Стан його у темній сутані перехоплював пояс з китицями на кінці (С. Скляренко).

7. що. Розташовуватися поперек чого-небудь.

Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь і ставала такою довгою, що перехоплювала весь луг (Григорій Тютюнник);

Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село (І. Франко).

8. що. Здавлювати, стискувати (горло, дихання і т. ін.).

[Долорес:] Я сподівалася, що сеє буде... але щоб так мою остатню мрію я мусила ховати... (Голос її перехоплює спазма стриманих сліз) (Леся Українка);

Тільки ж це не сльози у знемозі Горло перехоплюють в цю мить (А. Малишко);

// Виклика́ти спазму, припиняти на мить дихання.

Над ранок ударив мороз, сніг під ногами зарипів на високих нотах, холод перехоплював дух (В. Собко);

Лють перехоплювала Тарасові подих, придушений солодким димом кадил (О. Ільченко);

// безос.

– Наша справа вистояти, – закінчив він тихо і відчув, як перехопило в нього в горлі .. – Вистоїмо? (Л. Первомайський);

Стецько й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло стиснуло (Б. Грінченко);

* У порівн. Але, може, те, що вона враз замовкла, немов їй перехопило подих, надало цим словам такої сили, що стара жінка вражено підвела голову (С. Журахович).

9. кого, чого і без дод., розм. Нашвидку, мимохідь їсти що-небудь.

Вже деякі [одрадяни], виголодавшись, махнули додому хоч чого-небудь перехопити (Панас Мирний);

Кесар кликав [хлопців] до їжі: – Перехопимо всухом'ятку, а на вечерю риби наловимо (Ю. Збанацький);

Вибори тривали мало не до смерку. Кому недалечко до хати, ті перехопили борщу (Ю. Смолич).

10. що, чого. Розживатися чимось, діставати що-небудь.

Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку (С. Добровольський);

* Образно. Гішпанка, ніби Прометей, Перехопила вогню з неба; Стрілками він пашить з очей (П. Грабовський);

// Позичати що-небудь на деякий час.

Був він водночас вельми популярним поміж усіх гульвіс лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу – під п'ятдесят процентів місячних (Ю. Смолич).

11. кого, що, перев. у сполуч. зі сл. духом. Дуже швидко переправляти кого-, що-небудь на другий бік річки, озера і т. ін.

– Я тебе духом перехоплю човном на той бік, а там чагарником, полем – та й вийдеш на шлях (М. Коцюбинський);

Одного разу за її наказом він перевіз її на другий берег Дніпра, і хоч як йому було тяжко для рук, перехопив її одним духом (Григорій Тютюнник).

12. що і через що, за що, перен. Виявляти надмірність, не мати почуття міри в чому-небудь.

Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб);

Мені приснилося, що я попом служу... Перехопив снотворець за межу (П. Воронько).

[Аж (про́сто)] дух (по́дих) захо́плює (перехо́плює) / захопи́ло (перехопи́ло) див. захо́плювати.

◇ Бра́ти (забира́ти, перехо́плювати і т. ін.) / взя́ти (забра́ти, перехопи́ти і т. ін.) ініціати́ву [до свої́х рук (у свої́ ру́ки)] див. бра́ти;

Взя́ти (перехопи́ти) ли́шку (че́рез край) див. узя́ти;

(1) Перехопи́ти че́рез край (д) див. перехо́дити.