перехоплювати

ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. перехо́плять; док.

1. перех. Зупинити кого-, що-небудь під час руху.

Василіу йде до хати молодої. Тут його перехоплює група хлопців, які вимагають викупу за дівчину (Чаб., Балкан. весна, 1960, 302);

Він розкинув по всіх шляхах невеличкі загони, наказавши їм перехоплювати й вертати всіх, хто їхав до Базавлуку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 407);

Бігла, бігла [Маруся], поки, вискочивши з хати, не заступив чоловік їй дорогу і не перехопив (Хотк., II, 1966, 256);

Після спектаклю я перехопив на Сумській таксі й одвіз спершу Тамару, а потім Олену додому (Грим., Подробиці.., 1956, 83);

// Затримувати те, що тече.

Мелашка одразу заплакала так, що сльози полились з її очей річкою на стіл. Вона ледве встигла перехопити їх рукавом (Н.-Лев., II, 1956, 341);

*Образно. В одну ніч сніги почорніли, і коли вранці блиснуло гаряче сонце, тисячами струмків вже мчали в долини, доки їх не перехопили ріки (Гжицький, Опришки, 1962, 250);

// Наздоганяти у дорозі з метою затримання.

Князь Святослав велів двом тисячам кінних воїв негайно переплисти Дунай і мчати лівим берегом до Доростола, щоб перехопити болгарські лодії [човни] (Скл., Святослав, 1959, 355);

// Зустрічати, йдучи напереріз (під час полювання або переслідування).

— На світанку провела я Михайла до лісу, показала, якою дорогою йти, щоб німці не перехопили (Жур., Дорога.., 1948, 40);

// Перегороджувати шлях військам ворога під час війни.

Перехопити дорогу;

// перен. Вибирати зручний, слушний момент.

Послухавши трохи, Шавловський перехопив коротку паузу і, немов у щілинку, вставив свою фразу (Жур., Звич. турботи, 1960, 22).

2. перех. Брати собі, затримувати в себе те, що переміщається, звичайно беручи його руками.

— Це ви мені несете? — зупинив її Довбня, перехоплюючи стулець у свої руки (Мирний, III, 1954, 209);

Іванко перехоплює кліщі в свої руки і вже сам перевертає залізяку, яка стає слухняною (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200);

Підручний підійшов до крана. Слинько стояв поруч, готовий при першій же помилці перехопити дерев’яну ручку (Шовк., Інженери, 1956, 241);

// Передавати, перекидати з однієї руки в іншу.

Потім, зігнувшись, пильно заглядає [сторож] до печі, перехоплюючи руками, викручує з посивілих жарин горщик (Стельмах, І, 1962, 258);

// Брати, хапати чужу руку або руки в свої з метою припинити якусь дію.

Стадницький рішуче піднімає нагай над головою хлібороба.. Але панську руку перехоплює чорна селянська (Стельмах, Хліб.., 1959, 50);

Випив і замахнувся вазою, щоб розбити її об паркан. Але Бондарчук миттю перехопив руку Геннадія (Вол., Місячне срібло, 1961, 98);

// Ловити, уловлювати (радіохвилі, проміння і т. ін.).

— Вийшов [Мамура] на подвір’я, де сніги з-під хмар перехоплювали сонячне проміння (Стельмах, Правда.., 1961, 114);

Пильно поглядали з своїх постів вахтові, але все навколо було спокійно. Жодного підозрілого димка на обрії; чутливі антени не перехоплюють жодного обривку ворожого радіошифру (Трубл., Шхуна.., 1940, 127).

3. перех. Затримувати кого-небудь, раніше за інших пропонуючи щось.

Ліворуч від Дніпра недалеко були й Клімати, де жили греки-херсоніти — хитрі, меткі, спритні люди, що завжди тут перехоплювали гостей і вміли краще, ніж угличі й тиверці, торгувати (Скл., Святослав, 1959, 334);

// Захоплювати що-небудь, призначене для інших, випередивши їх.

— Що вони роблять? — обернувся до голови здивований скульптор. — О! Та хіба ви не знаєте? Штучне запилення.. — Здрастуйте, дівчата! — гукнув, зводячись навшпиньки, голова. — Бджоли на вас скаржаться, перехоплюєте їхню роботу… (Гончар, І, 1954, 506);

Сахновський оглянувся на двері й розповідав: — На пошті сьогодні листа перехопив — заказний у «Голос праці» (Головко, II, 1957, 142);

Арсен перехопив рахунок, заплатив, і вони пішли до воріт (Дмит., Розлука, 1957, 163);

// Привласнювати те, що належить іншому або іншим.

[Сокирочка:] (Бачить, як Надія поривається сказати щось, перехоплює ініціативу). Ви про солому, а Надія ось Мені за хмиз виказувати буде (Підс., Жарти.., 1968, 9);

Михайло з подивом зиркнув на Федора, посміхнувся: — Ти мої думки перехопив, Федю. Мені оце теж подумалось: «Заснути б під оцим дубом, злитися з ним і бачити все те, що діятиметься…» (Збан., Сеспель, 1961, 437);

// перен. Ловити, підмічати чий-небудь погляд, рух і т. ін.

Вона ж у тривозі сумній, вона стереже ухом кожнісіньке словечко, перехоплює оком усякий погляд, сама на лиці міняючись (Вовчок, І, 1955, 171);

Краще не дивитись учителеві у вічі, але не дивитись неможливо: його очі перехоплюють кожний її рух (Донч., V, 1957, 515);

Дарка випадково перехопила її повний порозуміння погляд з Стефою Сидір (Вільде, Повнол. діти, 1960, 107).

4. перех. і неперех., розм. Перебивати, переривати чию-небудь розповідь, розмову і т. ін.

[Катерина:] Все плаче та вбивається!.. Чого ж тобі ще бракує.. Усі тобі завидують, а ти… [Сотничиха (перехоплює):] А я завидую найбіднішій хуторянці. З милим і в простій хатинці була б щасливіша! (Стор., І, 1957, 290);

По другій чарці розговорилися. Говорили всі, перехоплюючи один одного (Коцюб., І, 1955, 44);

— Коли ж ти знаєш усюди, де що діється, то скажи мені, бабусю, що робить тепер... — сказала Олена.. А бабуся перехопила та й каже: — Дем’ян? (Кв.-Осн., II, 1956, 197).

5. перех. Обхоплювати рукою або руками кого-, що-небудь.

Василина.. вирвалась з обіймів, але міцні руки Салогана знову перехоплюють її стан (Стельмах, І, 1962, 583).

6. перех. і без додатка. Стягувати що-небудь в якомусь місці.

Цвітасте платтячко огортало її пружну постать, перехоплюючи в талії (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 193);

// Обвивати, оперізувати що-небудь чимось.

7. перех. Розташовуватися поперек чого-небудь.

Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь і ставала такою довгою, що перехоплювала весь луг (Тют., Вир, 1964, 253);

Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село (Фр., III, 1950, 7).

8. перех. Здавлювати, стискувати (горло, дихання і т. ін.).

[Долорес:] Я сподівалася, що сеє буде… але щоб так мою остатню мрію я мусила ховати… (Голос її перехоплює спазма стриманих сліз) (Л. Укр., III, 1952, 369);

Тільки ж це не сльози у знемозі Горло перехоплюють в цю мить (Мал., Звенигора, 1959, 21);

// Виклика́ти спазму, припиняти на мить дихання.

Над ранок ударив мороз, сніг під ногами зарипів на високих нотах, холод перехоплював дух (Собко, Стадіон, 1954, 246);

Лють перехоплювала Тарасові подих, придушений солодким димом кадил (Ільч., Серце жде, 1939, 76);

// безос.

— Наша справа вистояти, — закінчив він тихо і відчув, як перехопило в нього в горлі.. — Вистоїмо? (Перв., Дикий мед, 1963, 402);

Стецько й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло стиснуло (Гр., Без хліба, 1958, 52);

*У порівн. Але, може, те, що вона враз замовкла, немов їй перехопило подих, надало цим словам такої сили, що стара жінка вражено підвела голову (Жур., Вечір.., 1958, 394).

9. перех. і без додатка, розм. Нашвидку, мимохідь їсти що-небудь.

Вже деякі [одрадяни], виголодавшись, махнули додому хоч чого-небудь перехопити (Мирний, IV, 1955, 254);

Кесар кликав [хлопців] до їжі: — Перехопимо всухом’ятку, а на вечерю риби наловимо (Збан., Курил. о-ви, 1963, 48);

Вибори тривали мало не до смерку. Кому недалечко до хати, ті перехопили борщу (Смолич, Мир.., 1958, 188).

10. перех Розживатися чимось, діставати що-небудь.

Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку (Добр., Ол. солдатики, 1961, 98);

*Образно. Гішпанка, ніби Прометей, Перехопила вогню з неба; Стрілками він пашить з очей (Граб., І, 1959, 233);

// Позичати що-небудь на деякий час.

Був він водночас вельми популярним поміж усіх гульвіс лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу — під п’ятдесят процентів місячних (Смолич, Мир.., 1958, 74).

11. перех., перев. у сполуч. із сл. духом. Дуже швидко переправляти кого-, що-небудь на другий бік річки, озера і т. ін.

— Я тебе духом перехоплю човном на той бік, а там чагарником, полем — та й вийдеш на шлях (Коцюб., І, 1955, 337);

Одного разу за її наказом він перевіз її на другий берег Дніпра, і хоч як йому було тяжко для рук, перехопив її одним духом (Тют., Вир, 1964, 449).

12. перех. і через що, за що, перен. Виявляти надмірність, не мати почуття міри в чому-небудь.

Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (Тулуб, Людолови, І, 1957, 54);

Мені приснилося, що я попом служу… Перехопив снотворець за межу (Воронько, Коли я.., 1962, 139).