перехоплювати

ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм.; ВИ́ШКРЯБАТИ розм., ДОП'ЯСТИ́ чого, розм., ДОПНУ́ТИ чого, розм., ДОСКО́ЧИТИ чого, розм., ПРИЗАПА́СИТИ розм., ПРИЗАПАСТИ́ розм., ПЕРЕХОПИ́ТИ що, чого, розм., ОРГАНІЗУВА́ТИ розм., жарт., РОЗСТАРА́ТИСЯ чого, на що, розм., УСТАРА́ТИ діал., ПОСТАРА́ТИ діал., ЗДОБУ́ТИСЯ чого, на що, діал.; ВИ́ДЕРТИ розм., ВИ́ДРАТИ розм. (силою або з труднощами); ВИ́РВАТИ розм. (силою); ВИ́КЛОПОТАТИ (шляхом клопотання); РОЗЖИ́ТИСЯ, РОЗГОРЮВА́ТИСЯ, РОЗГОРЮВА́ТИ, РОЗГО́РИТИ (на що, розм. — перев. шляхом позички, купівлі). — Недок.: дістава́ти, добува́ти, здобува́ти, роздобува́ти, бра́ти, добува́тися, запопада́ти, достава́ти, прихо́плювати, прихва́чувати, вишкря́бувати, перехо́плювати, організо́вувати, стара́тися, стара́ти, здобува́тися, видира́ти, вирива́ти, розжива́тися. Треба негайно когось відрядити до міста. Хай за всяку ціну дістане нафти (О. Донченко); Йому здавалося, що він усе переможе й перебуде, усе візьме і всього добуде, чого тільки його душа забажає! (І. Нечуй-Левицький); В Черкаси їздив (Матвій), в Київ наїжджав, І де гвинтом іржавим розживався, А де старе магнето здобував (Л. Первомайський); "Треба трути роздобути, Треба йти шукати Стару відьму!" Найшла (мати) відьму, І трути достала (Т. Шевченко); — Так грошей-бо нема, не добувся; хіба ти мені даси (Г. Квітка-Основ'яненко); — Не барись, бо я дожидатиму, а мені пильно... ще маємо того солоду запопасти (Марко Вовчок); В кишені він намацує м'яку шовкову хустку. Десь він прихопив її з-поміж розкопаних Хомою трофеїв (О. Гончар); Арсентій прихватив мішечок буряків (К. Гордієнко); У Полтаві він одвоював завідувачку колектора.. З інших районів вишкрябав кількох викладачів загальноосвітніх дисциплін (І. Микитенко); Прокопчук.. розшморгнув кисет із свинячого міхура. — Де такого доп'яв? — засміявся боєць (Григорій Тютюнник); — Послухать діда, то зразу щасливим будеш!.. Тільки горе, що дід самі досі тільки сторожа при окономії доскочили (В. Винниченко); — Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тільки притулю, дак ік нечистому й порозпадаються (П. Куліш); Мати.. часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку (С. Добровольський); Віктор.. організував кілька казанів каші і дві великих пачки тютюну (П. Автомонов); — Де ж він розстарався на таке добро? — А він може розстаратися; дуже роздобутливий у мене дядечко (М. Стельмах); — Відки ж я тобі, добрий чоловіче, гроші дам? Таже з коліна не вилуплю.. Устараю, то дам (Лесь Мартович); Нема кому дровець постарати (Марко Черемшина); Купив (Степан) плуг, борону, нарешті здобувся на пару сильних коней (А. Крушельницький); Або дай, або видеру (прислів'я); — Славна дівчина, — похвалив батько. — Але чи дасть за нею придане Варчук?.. — Як не дасть, вирвати треба. — Ну, виривай, вчися на такому ділі (М. Стельмах); — На найближчому пункті виклопочу тобі переселенський квиток (Л. Смілянський); Аква.. з'їздив на два дні в Умань до брата, переобмундирувався, розжився на копійку (В. Дрозд); Як-небудь розгорюємось на скотинку (Панас Мирний); Десь би собі розгорив шматочок дерева (Словник Б. Грінченка).

ЛОВИ́ТИ спец. (виявляти й приймати радіосигнали, радіохвилі, магнітні хвилі, проміння тощо), УЛО́ВЛЮВАТИ (ВЛО́ВЛЮВАТИ) спец., ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ спец. — Док.: улови́ти (влови́ти), перехопи́ти. Цієї весни він сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила що йому заманеться (О. Гончар); Цей інструмент (телескоп) здатний збирати-уловлювати світла в мільйон раз більше, ніж людське око (з газети); Час від часу спрацьовує автоматична установка камери Вільсона, яка вловлює космічні промені (з журналу); Пильно поглядали з своїх постів вахтові, але все навколо було спокійно..; чутливі антени не перехоплюють жодного обривку ворожого радіошифру (М. Трублаїні).

ПЕРЕБИВА́ТИ (заважати говорити), ПЕРЕРИВА́ТИ, ПЕРЕПИНЯТИ, ПЕРЕЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ПЕРЕЧІПА́ТИ розм., ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм.; ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ПЕРЕЙМА́ТИ розм. (вступаючи в розмову). — Док.: переби́ти, перерва́ти, перепини́ти, перечепи́ти, перехопи́ти, перейня́ти. Іван перебивав Соломіїне оповідання та все поривався розповісти про свої пригоди (М. Коцюбинський); Ватаг кілька разів переривав оповідача, просячи зупинитись докладніше на тім чи іншім епізоді (В. Гжицький); Всі слухали надзвичайно уважно та цікаво, часом перепиняючи Демида та просячи щось вияснити (Б. Грінченко); (Дзюба:) Коли будете перечіплювати, я перестану розказувати (І. Кочерга); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Говорили всі, перехоплюючи один одного (М. Коцюбинський); (Анна:) У мріях все дозволено. А потім... (Долорес (переймає):) ... Однак щасливий лицар зліз на гору і доступив руки і серця панни (Леся Українка).

ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ (шлях комусь, чомусь), ЗАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНЯ́ТИ, ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ (ПЕРЕРІЗА́ТИ), ПЕРЕСІКА́ТИ, ПЕРЕТИНА́ТИ, ПЕРЕЙМА́ТИ рідше (рухаючись упоперек чого-небудь); ЗАБІГА́ТИ (бігом, швидко, несподівано); ЗАСТУПА́ТИ, ПЕРЕСТУПА́ТИ, ПЕРЕСТАВА́ТИ діал. (ставши на шляху); ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ (шлях військам ворога). — Док.: перегороди́ти, загороди́ти, перепини́ти, перекри́ти, перері́зати, пересі́кти, перетя́ти (перетну́ти), перейня́ти, забі́гти, заступи́ти, переступи́ти, перехопи́ти. В одному селі грузовикам їхнім довелося зупинитися, — дорогу перегородила колона кавалерії (О. Гончар); Напрямилася (Галя) до дверей, та Власов миттю загородив їй дорогу (Панас Мирний); Сливе над самим вухом його розтявся і, покручуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу (М. Коцюбинський); Оксен.. повів своїх людей на північ.. Але і там вони наткнулись на засаду. Хтось перекрив кожну стежку (Григорій Тютюнник); Оговтавсь ворог від невдач і вже перерізав дорогу (М. Шеремет); (Благонравов:) Німці, щоб не потрапити у повне оточення, змушені будуть.. вирушити єдиною вільною дорогою, але її легко пересікти Огнєву (О. Корнійчук); Солдатам перетнули путь гайдамаки (О. Довженко); На те й уваги їм нема, Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь (Я. Щоголів); На воротах забігли їй парубки дорогу й хотіли задержати, але вирвалася (Н. Кобринська); Марина і хоче йти геть, але хлопець знову заступає їй дорогу (В. Речмедін); Від отаманства відмовляюсь. Було б негідним з мого боку переступати шлях.. нашому високоповажному Захару Олексійовичу (С. Добровольський); Біжіть мерщій униз: там є такі поляни, що можна добре його (звіра) переставати (Словник Б. Грінченка); Перехопити дорогу кінноті.

ПЕРЕКУСИ́ТИ що, чого і без додатка, розм. (з'їсти трохи, нашвидку), ПЕРЕХОПИ́ТИ чого і без додатка, розм.; ПІД'ЇСТИ розм., ПІДКУСИ́ТИ розм., ПЕРЕХАМНУТИ перев. без додатка, фам. (трохи поїсти); ПЕРЕСНІ́ДАТИ розм., ПІДСНІ́ДАТИ розм. (чим і без додатка — зранку); ПІДОБІ́ДАТИ розм. (перед обідом або замість обіду); ПОПОЛУ́ДНУВАТИ (ПОПОЛУ́ДНАТИ), ПЕРЕПОЛУ́ДНУВАТИ (ПЕРЕПОЛУ́ДНАТИ) розм. (між обідом і вечерею); ПІДВЕЧЕ́РЯТИ (увечері). — Недок.: переку́шувати, перехо́плювати, під'їда́ти, підку́шувати (підку́сювати), підсні́дувати, підобі́дувати, полу́днати (полу́днувати), підвече́рювати, підвечіркувати. Нашвидку перекусивши, бо з самого ранку крихти в роті не було, Артем зразу же пішов з дому (А. Головко); Позаглядав (Віталик) у каструлі, перехопив сього-того (О. Гончар); — Ходіть, тату, під'їсте трохи (М. Стельмах); — Посидьте, тітко.. Я ковбасу розігрію, підкусимо (Панас Мирний); — То сідайте, поки нікого нема, та хоч перехамніть трішки... (В. Кучер); Він вирішив, поки там що, збігати до будки переснідати (Ю. Смолич); Пізніш уже, як підснідали, заїв кавуном.., поволі пройнявся й він Павлушиним піднесеним настроєм (А. Головко); — Зайдемо додому, щось підобідаємо (Ю. Мокрієв); — Пополуднуєм, Соломіє, паляницею з сметаною, — сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Піти й собі переполуднувать (Словник Б. Грінченка); Уляна.. дістала з печі дещо підвечеряти (Д. Бедзик).

ПЕРЕБОРЩИ́ТИ розм. (перевищувати міру в чомусь), ПЕРЕСОЛИ́ТИ розм., ПЕРЕПЕРЧИ́ТИ розм., ПЕРЕБРА́ТИ розм., ПЕРЕДА́ТИ розм., ПЕРЕБА́ВИТИ розм. рідше; ПЕРЕГНУ́ТИ розм. (припуститися перегину); ПЕРЕЙТИ́, ПЕРЕСТУПИ́ТИ, ПЕРЕХОПИ́ТИ (із сл. край, межа тощо). — Недок.: перебо́рщувати, пересо́лювати, перепе́рчувати, перебира́ти, передава́ти, перебавля́ти, перегина́ти, перехо́дити, переступа́ти, перехо́плювати. Варка сама побачила, що переборщила, образивши завжди тиху, звичайну та приємну подругу (Л. Яновська); Мені здається, що Кайт трохи пересолив (П. Колесник); Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (Ірина Вільде); — О! — скрикнула вона й засміялася. — Це вже ви передали (Марко Вовчок); — Отак і з вами буде: покрутитеся трохи в селі і втечете. — Ну, це ти, Серьожо, перегнув. З вашого села я нікуди не піду (Григорій Тютюнник); Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький); Зухвальство маклера переступило межі пристойності (Ірина Вільде); Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). — Пор. 1. перебі́льшувати.

ПЕРЕЙМА́ТИ кого, що (зупиняти, затримувати, завертати назад); ПЕРЕПИНЯ́ТИ (зупиняти, йдучи назустріч або перетинаючи шлях); ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ (швидко або силою); ПЕРЕСТРІВА́ТИ, ПЕРЕСТРІЧА́ТИ розм. (зустрівши); ЗАЙМА́ТИ (перев. худобу); ПЕРЕСІДА́ТИ діал. (зробивши засідку). — Док.: перейня́ти, перепини́ти, перехопи́ти, перестрі́ти (перестрі́нути), зайня́ти, пересі́сти. Попід тином біжить мати свою дочку переймати (пісня); Маковей ринувся переймати Шуриного коня (О. Гончар); І марно будуть вічні матері Синів перепинять біля порога; Коли вже народилася дорога, По ній іти (Б. Олійник); — На світанку провела я Михайла до лісу, показала, якою дорогою йти, щоб німці не перехопили (С. Журахович); Ввижається нещасній матері, як її сина перестрівають невблаганні дозорці (А. Шиян); Ще я не встигла додому дійти, а вже мене люди перестрівають та розпитують (І. Нечуй-Левицький); Василь.. зайняв руденьке телятко і погнав до водопою (Панас Мирний); (Юлія:) Я тебе не пущу, Мільку!.. Ще тебе пересядуть і вб'ють де в лісах (І. Франко).

I. ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ (когось, щось через водну перепону, важкопрохідне місце), ПРА́ВИТИ рідше; ПЕРЕКИДА́ТИ (швидко); ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ (перев. із сл. духом — дуже швидко); ПЕРЕВО́ДИТИ, ПЕРЕПРОВА́ДЖУВАТИ (ведучи, супроводжуючи). — Док.: перепра́вити, переки́нути, перехопи́ти, перевести́, перепрова́дити. Никифор Бичок був приставлений до перевозу. На човні переправляв людей з одного берега на другий (Є. Гуцало); Так і не дав (голова) моторки, сказав, що правитиме нею огірки на перевалку (О. Гончар); Потрібно перекинути на той берег вантаж (А. Хижняк); — Я тебе духом перехоплю човном на той бік (М. Коцюбинський); — Кому можна довірити перевести наші війська на той бік? (О. Гончар). — Пор. I. перево́зити.

ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ (брати собі те, що переміщається), ПЕРЕЙМА́ТИ. — Док.: перехопи́ти, перейня́ти. — Це ви мені несете? — зупинив її Довбня, перехоплюючи стулець у свої руки (Панас Мирний); Не все переймай, що по воді пливе! (прислів'я).

ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ (захоплювати щось, призначене для інших), ПЕРЕЙМА́ТИ, ПЕРЕЛО́ВЛЮВАТИ рідше. — Док.: перехопи́ти, перейня́ти, перелови́ти. — Приносять нам одну (газету) на весь коридор, так у тринадцятій палаті такий рахубистий хворий є, обов'язково перехопить, а в нього вже не вирвеш! (А. Хижняк); Чи не дістала (Мір'єм) його листів? Невже Айше загубила або їх хто перейняв? (М. Коцюбинський); Родичі.. переловлювали листи, котрі він крадькома слав до неї (І. Франко).

ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ що, в чому (припиняти на мить дихання, мову, викликавши болісне відчуття в горлі), ПЕРЕЙМА́ТИ, ПЕРЕТИНА́ТИ, ЗДА́ВЛЮВАТИ, СТИСКА́ТИ (СТИ́СКУВАТИ), ЗДУ́ШУВАТИ, ПЕРЕТЯГА́ТИ (ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ) (із сл. горло); ПЕРЕЩІ́ПУВАТИ діал. (мову). — Док.: перехопи́ти, перейня́ти, перетя́ти (перетну́ти), здави́ти, сти́снути, здуши́ти, перетягти́ (перетягну́ти), перещіпну́ти. Холод перехоплював дух (В. Собко); Стецько й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло стиснуло (Б. Грінченко); Валерій так розганявся по льоду, що переймало подих (О. Ільченко); Ольга прикро спинилась і швидко, перетинаючи подих, проказала: — Нічого! Не кажи нічого і не йди (О. Копиленко); Горло здавлює так, що дух забива, ось-ось задихнеться (Григорій Тютюнник); Дьяконов чує, як схлипує в нього за спиною старий корніловець Млашевський.. Дьяконову теж до нестерпності здушує в горлі (О. Гончар); Його горло перетягло кліщами, і він ледве прошепотів: — Гюлле (О. Досвітній); Мовкну. Не можу. Спазма перещіпнула голос (М. Коцюбинський).

ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити. До його приходили позичати грошей, і він помагав товаришам потроху (Б. Грінченко); Як була з турками війна, у нашого царя недостало грошей. Він почав позичатися по купцях (Збірник "Україна сміється"); Брав — не пишався, верни — не встидайся (прислів'я); Був він.. лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу — під п'ятдесят процентів місячних (Ю. Смолич); — Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай дочка одслуже (Панас Мирний).

СТЯГА́ТИ (охопивши що-небудь чимсь, туго зав'язуючи, зменшувати обсяг, звужувати щось), СТЯ́ГУВАТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ПЕРЕТЯГА́ТИ, ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯГУВАТИ, ОБТЯГА́ТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ (про одяг). — Док.: стягти́, стягну́ти, затягти́, затягну́ти, перетягти́, перетягну́ти, перехопи́ти, притягти́, притягну́ти, обтягти́, обтягну́ти. На другий рік приїздить друга дочка (генеральші), на третій — третя... Хто стягатиме дівоцькі керсети? Хто буде вишивати спідниці? (Панас Мирний); Я дуже схуд, і мені доводилось потай від бабусі проколювати в моєму поясі нові дірочки, щоб можна було стягувати його тугіше (Л. Смілянський); Оксен.. побачив низенького чоловіка, що нагрібав у носилки солому. Вони, мабуть, були важкенькі, бо, стягши їх мотузком, ніяк не міг взяти на плечі (Григорій Тютюнник); Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Ю. Смолич); Міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать (молодиці) здається ще розкішнішою (Леся Українка); Цвітасте платтячко огортало її пружну постать, перехоплюючи в талії (І. Цюпа).