плакати

ПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш; наказ. сп. плач; недок.

1. Лити сльози (з горя, від болю, зворушення і т. ін.).

Не витримала Мотря довгої розмови: сиділа собі та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний);

Він .. похилив голову на стіл і довго плакав, хлипаючи і не втираючи сліз, що цюрком лились і капали зі стола (І. Франко);

Багато хто почав плакати від зворушення (О. Довженко);

Коли татуся хоронили, за ним ішло усе село й багато плакало (В. Сосюра);

* Образно. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (М. Коцюбинський);

// за ким – чим, по кому – чому. Побиватися, тужити за ким-, чим-небудь, проливаючи сльози.

Вона любила Гната, жалувала його, плакала за ним і... все-таки лишилась у Мовчанах (М. Коцюбинський);

Нехай ніхто не плаче по мені, Нехай не засмучу нікого я собою (Леся Українка);

– Хоч би матір провідав. Плаче вона за тобою (Григорій Тютюнник);

// перен., розм. Жалкувати за ким-, чим-небудь; журитися.

Найшов – не радуйся, а загубиш – не плач (Номис);

Що маємо – не дбаємо, втративши – плачемо (прислів'я);

Не плач, не плач за юністю своєю! Минає все (М. Рильський);

// Наповнюватися сльозами (про очі).

Одні очі і плачуть, і сміються (Номис);

– Чого наш нянько усе на схід дивиться, й одне око плаче, а друге сміється? (В. Королевич);

// перен. Видавати жалібні, протяжні звуки, схожі на плач (про вітер, бурю і т. ін.).

Огні горять, музи́ка грає, Музи́ка плаче, завиває (Т. Шевченко);

Тільки іноді, темної ночі, коли буря надворі виє та плаче в димарі, .. закрадався сум у Мотрину душу (Панас Мирний);

Плакав вітер між кущами, немов голоднеє дитя (В. Сосюра).

2. перен., розм. Покриватися краплями вологи.

І плачуть шиби, холодні рами, І ринуть сльози по них струмками (М. Вороний);

– Сирі дрова продаєте, газдо! То ще зовсім живе дерево! На вогні плакати буде! (М. Томчаній);

* У порівн. Шибки в вікнах спітніли, неначе плакали гіркими сльозами (І. Нечуй-Левицький).

3. на кого – що і без дод., перен., розм. Нарікати, скаржитися на кого-, що-небудь; плакатися.

– Ніхто на вас не плаче на селі! (П. Гулак-Артемовський);

– А я кажу: від отакої роботи і вродить як-небудь. А потім плачемо: неврожай... (С. Журахович).

4. перен., розм. Розтоплюватися, плавитися (у 2 знач.).

Плаче сніг і вниз спливає, В рівчаках бурхає, грає (Микола Чернявський);

В світлиці теплим воском плачуть свічі (М. Стельмах).

◇ Па́лиця пла́че див. па́лиця;

Пла́кали гро́ші (гро́шики) див. гро́ші;

(1) Пла́кати (рида́ти) / запла́кати (зарида́ти) гірки́ми (дрібни́ми, крива́вими і т. ін.) слізьми́ [сльоза́ми (слі́зьми́)] <�Слі́зно пла́кати (рида́ти)> – гірко, невтішно плакати, ридати.

– Порятуй мене, таточку, голубчику! – аж закричала Галочка, заливаючися сльозами (Г. Квітка-Основ'яненко);

Кармель їде гаєм і співає, коли бачить – недалечко від шляху молода дівчина зрива якесь зілля й плаче гіркими слізьми (Марко Вовчок);

Мелашка стояла коло печі й заливалась слізьми (І. Нечуй-Левицький);

Та брехня пекла її, скорпала її за серце нестерпучими болями, яких Параскіца не могла втишити, б'ючись головою об землю та обливаючись гарячими слізьми (М. Коцюбинський);

– Хіба ж не сама я, – казала далі дівчина, вже обливаючись слізьми, – не сама одвадила од себе всіх хлопців?.. (С. Васильченко);

Вона [мати] плаче, теж слізьми обливається над своїм дитям (Олена Пчілка);

– Будьте ласкаві, будьте милосердні! – благала Горпина, умиваючись слізьми (Л. Яновська);

“Нечаю, Нечаю, .. що ж ти, брате, наробив?” плакало кривавими сльозами серце (Я. Качура);

Вона посадовила його на покуті, як дорогого гостя, а тоді, обливаючись буйними сльозами, почала розпитувати (І. Багряний);

Добрячий дощ пронизував землю. По обличчю Панаса Половця бігли дощові краплі, збоку видавалося, що він слізно плаче коло готової могили (Ю. Яновський);

Було побачить мене мати і обіллється гіркими сльозами (О. Стороженко);

Мася і призналась одній товаришці і облилась слізьми. – Порадимо, – каже тая, – не сумуй (А. Свидницький);

– Чи згадав далеку милу й заридав дрібними слізьми на чужині? (Леся Українка);

Стара мама обсипалася слізьми (В. Стефаник);

Згадують, мабуть, мене матуся і батенько .. Мабуть, не раз умивалися слізьми, що така гірка доля випала їх дочці (І. Цюпа);

(2) Пла́кати на рі́ках вавило́нських (Вавило́на) – невтішно сумувати, шкодувати за чим-небудь, безповоротно втраченим.

На ріках .. Вавилона, Під вербами в полі, Сиділи ми і плакали В далекій неволі (Т. Шевченко);

Чого можна очікувати від суспільства, велика частина членів якого займаєть переважно тим, що сидить і плаче на ріках вавилонських (з газ.).