по

ПО, прийм., з місц. і знах. в. Сполучення з прийм. по виражають:

Просторові відношення

1. з місц. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., на поверхні яких відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується.

А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Т. Шевченко);

Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі (Л. Глібов);

Вичекавши терпеливо кілька хвилин, старий витягає з води вудочку, .. по ній стікає крапельками вода (В. Гжицький);

Посеред сіней перекинутий кадібок з грушками; вони розкотилися по долівці (Григорій Тютюнник);

// Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., вздовж якого відбувається дія або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується.

Розказує було [матуся] мені, прядучи, казки, як наші батьки вільними козаками по Дніпру жили (Марко Вовчок);

Ясно-зелене “фередже” [плащ] складками спадало по стрункій фігурі (М. Коцюбинський);

Соняшнички молоденькі стирчать по межі (Г. Хоткевич);

// Уживається при вказуванні на предмет, поверхня якого є місцем виявлення дії.

Ще двоє [теслярів] прикрашали фронтон будинку чудовими візерунками, вирізаними по дереву (Ю. Мокрієв);

Вишивала по канві Цвіт-узор на рукаві Милому (П. Усенко).

2. з місц. в. Уживається при вказуванні на місце, простір, у межах якого відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується.

Зеленіють по садочку Черешні та вишні (Т. Шевченко);

Чужі гурти і отари скрізь паслись по наших степах (О. Стороженко);

Боровик задумливо ходив по кабінету (Ю. Збанацький);

// з ім. у мн. Уживається при вказуванні на кілька однорідних місць, стосовно яких виконується, відбувається дія.

Се що з порожніми сумками Жили [грішники] голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (І. Котляревський);

По хатах починають світити світло (А. Головко);

Данило .. похапцем шукає по кишенях хоч якогось подарунка (М. Стельмах);

// з ім. у мн. Уживається при вказуванні на осіб, місця, які хто-небудь часто або неодноразово відвідує.

– Прийде неділя – він не сидить вдома, а вештається десь по шинках з полюбовницею... (М. Коцюбинський);

Ходити по лікарях.

3. із знах. в. ім. рука, бік, сторона і т. ін. з означ. Уживається при вказуванні на напрямок дії або на місце перебування, розташування, розміщення кого-, чого-небудь.

Через став по цей бік селянські оселі затихли – ніде ні душі (А. Головко);

Добра половина чоловічого населення села була десь по той бік ворожого фронту (В. Козаченко).

4. з місц. в. Уживається при вказуванні того, в напрямку руху чого також хто-, що-небудь рухається; протилежне проти.

І забули сірий попіл По вітру розвіять (Т. Шевченко);

Вниз по Єнісею свистіли, як у трубу, вітри з Заполяр'я (О. Гончар).

5. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце, простір, що є межею поширення певної дії або ознаки.

Вода шумить!.. вода гуде... І ніженьки по кісточки займає!.. (П. Гулак-Артемовський);

Запобігаючи царської ласки, усі троє згодились, щоб Іванець по Ромен Україною правив (П. Куліш);

Мушина хата ввійшла у землю по самі віконця (П. Панч);

Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (А. Хижняк).

Об'єктні відношення

6. з місц. в. Уживається при вказуванні на об'єкт, на який безпосередньо спрямована дія.

Мемет .. мовчки поводив по юрбі вибалушеними очима (М. Коцюбинський);

Замахнувся [козак Шило] всією жилавою рукою й оглушив пана по голові (О. Довженко);

Брянський і Черниш ударили по конях і поїхали швидше (О. Гончар).

7. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу, що є метою дії, руху.

І хліб пекти, по телята йти, Коли б мені, Господи, Василя знайти! (П. Чубинський);

Роман хотів їхати по доктора (І. Нечуй-Левицький);

Пішов Дідок у ліс по дрова (Л. Глібов);

Тато .. поліз за пояс по люльку (Ірина Вільде);

Іти по воду.

8. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на того (те), за ким, чим хто-небудь тужить, уболіває, сумує і т. ін.; синонімічне часто вживаному словосполученню за з оруд. в. ім.

Задзвонили вранці-рано По генераловій душі (Т. Шевченко);

Як зозуля, плакала вітчизна, Чайкою надморською тужила По співцеві вся земля болгарська, По співцеві, що поліг за неї (М. Рильський);

У тузі по рідному краю Над узбережжям шумливого моря почав він блукати (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

– По мені нікому буде плакати – я круглий сирота (Л. Первомайський).

Об'єктно-обставинні відношення

9. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на вид, сферу діяльності.

Звичайно, переполох, гімназиста забрали і батько везе його додому, наляканий, щоб це не пошкодило йому по службі (М. Коцюбинський);

Мартин вийшов поратись по хазяйству (Г. Косинка);

// у сполуч. з ім. у мн. Уживається при вказуванні на вид діяльності, якою хто-небудь займається, часто, неодноразово міняючи місце перебування.

Вже він і довги сплатив, і процент вернув, вже й корова стоїть на оборі, а він і досі вештається по зарібках (М. Коцюбинський);

// рідко. Уживається при вказуванні на те, в межах чого щось поширюється, діє.

Після добового наряду по гарнізону наш окремий взвод пішої полкової розвідки повернувся з міста (І. Багмут);

Наказ по університету.

Часові відношення

10. з місц. в. Уживається при вказуванні на дію, подію і т. ін., після яких щось відбувається, настає, з'являється, або на особу, після якої хто-, що-небудь лишається тощо.

По сміху плач наступає (Номис);

Та люта пожежа іще не зовсім загладилась: куди не кинь оком, усюди виден був [видно було] по їй прослідок (П. Куліш);

По війні, коли вже одгули бої, восени колись приходив ти до мене і читав поезії свої (П. Тичина);

А як загинув він справді й нема вже йому повороту, То залишився по ньому, проте, наче дар Аполлона, Син Телемах (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Відпочивати по обіді;

// Уживається при вказуванні на відрізок часу, певний період, після закінчення якого що-небудь відбувається, настає і т. ін.

Настю по безсонних ночах і тривогах хилив міцний сон (Марко Вовчок);

Він зараз у п'ятім класі записався на французьке [французьку мову] і по двох роках дійшов до того, що міг в оригіналі читати Мольєра (І. Франко);

Минули дні по тій весні, Літа перелетіли (М. Рильський);

По місяцеві вийшов [Матвій] з лікарні (Мирослав Ірчан);

// Уживається при вказуванні на певний час у годинах.

Час не стояв, було вже щось по п'ятій (М. Коцюбинський).

11. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на того (те), кого, чого не стало (хтось помер, щось зникло, розбилося і т. ін.).

Надя простягла руку полковникові, коли се раптом, – трісь! От і по чашці! Так, широкий рожевий рукавець скинув її зо столу (Леся Українка);

Як не буде миленького, то буде по мені (Сл. Б. Грінченка).

12. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на певний (який чимсь характеризується) відрізок часу, коли протікає дія.

– А ти, сину, .. полагодиш свою хату, та по зеленій весні, по теплій погоді й перейдете на нове хазяйство! (Панас Мирний);

З тобою Вдвох, весінньою добою, У садочку зелененькім Та по місяцю ясненькім Ми під явором сиділи (І. Манжура);

Та переночували б любенько, побавились, і вже завтра по видному й поїхали б (А. Свидницький);

В хаті було добре натоплено, отже, одразу мене приємно охопило, після досить довгої їзди по морозі, тепло (М. Рильський);

– Завтра ми зайдемо до вас у гості і завтра по дню поговоримо й порадимось (Ю. Яновський);

// у сполуч. з ім. у мн. Уживається при вказуванні на час, коли відбувається регулярно повторювана дія.

По неділям [неділях] зіходилися баби з слободи та з ближчих хуторів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Там, де верби, тини і тополі, по ночах замерзає вода (В. Сосюра).

13. з місц. в. Уживається при вказуванні на що-небудь як на часову межу тривання дії, стану тощо.

[Юліан:] Ялино!.. Я покохав тебе.., кохать по смерть не перестану! (І. Карпенко-Карий);

Ото як зварила [Мотря] весною перший обід для трактористів, то так і залишилася по цей день куховаркою в бригаді (М. Зарудний);

// у сполуч. з прийм. з, рідше від і ім. або порядк. числ., що означають день, число, рік і т. ін. Уживається при вказуванні на кінець дії, стану і т. ін.

У Празі готується до друку велика антологія української поезії (від Котляревського по наші дні) в чеських перекладах (М. Рильський);

// розм. Уживається в стійких словосполученнях при вказуванні на часову межу тривання дії, стану і т. ін.; синонімічне літературному словосполученню до з род. в. ім.

Не багряницею, не злотом – Живою кров'ю він [Т. Шевченко] кипить, Тому його людським кіотам По віки вічні не вмістить (М. Рильський).

14. з місц. в. Уживається при вказуванні на послідовність у розташуванні, розміщенні певних предметів, осіб, на послідовну зміну однієї дії, особи, одного стану, предмета, явища іншою дією, особою і т. ін.

Сім струн я торкаю, струна по струні (Леся Українка);

Версту по версті місив ногами Давид (А. Головко);

Пливуть година по годині в тиші нічній (В. Сосюра);

Іван Сидорович уже листав лівою рукою книжки .. і одну по одній скидав на підлогу (П. Панч).

15. з місц. в., у сполуч. з порядк. числ. та ім. рік, год, весна і т. ін., діал. Уживається при вказуванні на чий-небудь вік.

Як ось настигли жінка і мати Трохимові; за ними учепився і хлопчик його по шостому году (Г. Квітка-Основ'яненко);

Меншу, по другій весні дівчинку, забавляє нянька (М. Коцюбинський).

Означально-обставинні відношення

16. з місц. в. Уживається при вказуванні на характеристику особи, предмета і т. ін. через їх стосунок до іншої особи, іншого предмета тощо.

– Добрий козак; по батькові пішов (П. Куліш);

Тобі чужим останусь я по крові (П. Грабовський);

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко);

Бабуня по матері;

Товариш по школі;

// у сполуч. з прикм., розм. Уживається при вказуванні на особливості, які характеризують кого-небудь.

[Часник:] В нашому ескадроні його ніхто не міг побороти, був перший по силі (О. Корнійчук);

Був Байда трохи вайлуватий по натурі, неповороткий (Д. Бедзик);

По вдачі зроду соромливий, Але зовсім не боязкий [Михась] (С. Воскрекасенко).

17. із знах. в. Уживається при вказуванні на яку-небудь межу, міру, що стає ознакою предмета.

Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна, підв'язана валом (Номис);

Вони були голодні. Сніг – по пояс! Їдалень же немає в горобців (І. Нехода).

18. з місц. в., розм. Уживається в складі предикативних конструкцій при вказуванні на стан, у якому хто-небудь перебуває після завершення дії, названої іменником.

Одного гарного дня він тільки повідомив панну Місю про те, що він уже по шлюбі (Ірина Вільде);

Микола Потоцький був уже по обіді і далеко червоніший, ніж завжди (П. Панч).

19. з місц. в. Уживається при вказуванні на спосіб дії.

[Василь:] Ну, Трохиме, ви тепер наш батько; .. порядкуйте нами по правді! (М. Кропивницький);

Людей підняли по тривозі за кілька хвилин (В. Козаченко);

Я обходжу гурт товаришів, кожному по черзі стискаю руку (П. Колесник);

Відчувалося, що з ним можна говорити по щирості (В. Речмедін);

Грати на скрипці по слуху;

Читати по складах;

// Уживається при вказуванні на спосіб називання когось.

Постояла [молодиця] хвильку, назвала його по імені... (Г. Хоткевич).

20. з місц. в. Уживається при вказуванні на те, за допомогою чого відбувається дія.

– Я спущу тобі намітку білу, ти по ній дістанешся до мене (Леся Українка);

Хід церемонії [прийняття присяги] транслювали по радіо (О. Гончар).

21. із знах. і місц. в., з особ. займ. Уживається при вказуванні на того, згідно з чиєю звичкою, думкою, чиїм бажанням і т. ін. відбувається дія.

А по мені – вже лучче [краще] пий, Та діло розумій (Л. Глібов);

Ніяк вона тій княгині не догодить, ніяк не втрапить зробити по її (С. Васильченко).

22. з місц. в. Уживається при вказуванні на підставу якої-небудь дії.

Чоловіка по одежі стрічають, а по уму випроводжають (Номис);

Микола впізнав Нимидору, впізнав її по високому зросту, по новій квітчастій хустці на голові (І. Нечуй-Левицький).

23. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія; синонімічне літературному словосполученню за з оруд. в. ім.

– Купіть мені, бабусечко, по новій моді убрань хороших! (Марко Вовчок);

Всміхнувсь і відповів Хмельницький: – Я все зроблю по вашій волі (Д. Павличко).

24. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на відповідність кого-, чого-небудь комусь або чомусь.

– Ні, мамо, Галя буде жінка якраз по мені. Я вже її давно знаю... (Панас Мирний);

Вона припадала до журавля, але набрати води не могла – мабуть, не по ній важіль вчепили (В. Земляк).

25. з місц. в ім. щастя, суть і т. ін. Уживається при вставних словах, що виражають ставлення до висловлюваного, оцінку чого-небудь і т. ін.

Пустив [Мессап] в Енея камінець; Но сей, по щастю, ухилився І камінцем не повредився [забився] (І. Котляревський);

Незважаючи на матеріальні злидні, в яких жила наша сім'я, моє дитинство було в цілому, по суті, радісне (С. Васильченко).

Кількісні відношення

26. із знах. і місц. в., у сполуч. з кільк. числ. Уживається при вказуванні на кількість (точну або приблизну) осіб, предметів, розподіл їх, частоту повторення дії і т. ін.

Старці, по десять раз кланяючись прохожим, протягали руку, просили Христа-ради (Панас Мирний);

Поблизу волості .. по кілька разом бахкали постріли (А. Головко);

Марширували по двоє, по четверо, по вісім чоловік у шерензі (З. Тулуб);

Шаблій на ходу збирав їх [колоски] – по одному, по два (Д. Бедзик).

Відношення міри

27. з місц. в. Уживається при вказуванні на предмет як один з порівну збираних або розподілюваних у процесі дії.

З миру по нитці – голому сорочка (Номис);

Пройшовсь ще раз батько.., далі: – А вам, – до Ганнусі й Андрійка, – нате по бубличку (А. Тесленко);

Колишні панські будівлі люди вкрили, як горобці копи жита, і розбирали по деревині, по цвяхові, по черепичині (С. Чорнобривець);

Микола .. дає колядникам по грейцару [крейцеру] (В. Гжицький).

28. із знах. і місц. в., у сполуч. з кільк. числ. та сл. з кільк. знач. Уживається при вказуванні на обсяг, об'єм розподілюваного.

Буде усім по сім (Номис);

Діти тобі б на старість по стільки давали (прислів'я).

29. з місц. в. Уживається при вказуванні на тривалість певного проміжку часу, що повторюється.

Чи се ж таки не диво, Та й не дивовина, Щоб по тижню мед, пиво Смоктала дівчина! (П. Гулак-Артемовський);

В самім Бистреці стоять дараби: не раз і по місяцеві стоять та чекають, щоби прийшла яка “божя [божа] вода ..” та вирвала дараби з-серед каміння (Г. Хоткевич).

30. з місц. в., у сполуч. з кільк. числ. та сл. з кільк. знач. Уживається при вказуванні на певну відстань, яку проходять, проїжджають і т. ін. за однаковий проміжок часу.

Іти по чотири кілометри за годину.

31. із знах. в., у сполуч. з кільк. числ. Уживається при вказуванні на однаковий вік кількох осіб.

Найстарші [учителі-учні] .. мали вже по тридцять чи й по тридцять два роки (О. Довженко).

32. із знах. і місц. в., часто у сполуч. з кільк. числ. Уживається при позначенні ціни, вартості за одиницю чого-небудь.

У неділю на селі .. Сиділи лірники та грали По шелягу за танець (Т. Шевченко);

Продали їх на базарі По сорок з копою Чи дешевше – та цур з ними! Продали та й годі (Д. Мордовець);

Купець викинув їм на прилавок “штуку” кумачу по п'ятаку аршин (З. Тулуб).

33. з місц. в. Уживається при вказуванні на величину, розмір, вагу і т. ін. чого-небудь.

У страху очі по яблуку (Номис);

Коропи в нього по півпуда нагулюються (М. Стельмах).

34. з місц. в. Уживається в стійких словосполученнях, що передають міру, ступінь, межу вияву дії, ознаки.

– Ні, ти спробуй війни в окопі, сам наковтайся тванюки по горло!.. (О. Гончар);

По вінця повні ярості [люті] й любові, Стояли ми, замислені (М. Бажан);

Отже, слухай, щебетуха, Закохався я по вуха В молоду твою натуру (В. Іванович);

[Пан:] Частуй всю челядь досхочу, Пий кожен, хлопці, по зав'язку (М. Кропивницький).

Відношення мети

35. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на мету виконання дії, призначення чого-небудь.

Пан прийшов до його [нього] по ділу (Панас Мирний).

Причинові відношення

36. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на причину дії або стану.

[Терпилиха:] Ми по убожеству своєму продали дворик свій на Мазурівці (І. Котляревський);

– Ото ж той Іван Коряк.., як не просили, – таки упер його [чоловіка] по злобі в писарчуки (Грицько Григоренко);

Роман, по молодості, і не догадався збагнути тривогу матері (М. Стельмах).