по

ПО, прийм., з місц. і знах. відмінками. Сполучення з прийм. по виражають:

Просторові відношення

1. з місц. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., на поверхні яких відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується.

А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Шевч., II, 1963, 24);

Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі (Гл., Вибр., 1951, 197);

Вичекавши терпеливо кілька хвилин, старий витягає з води вудочку,.. по ній стікає крапельками вода (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7);

Посеред сіней перекинутий кадібок з грушками; вони розкотилися по долівці (Тют., Вир, 1964, 428);

// Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., вздовж якого відбувається дія або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується.

Розказує було [матуся] мені, прядучи, казки, як наші батьки вільними козаками по Дніпру жили (Вовчок, І, 1955, 263);

Ясно-зелене «фередже» [плащ] складками спадало по стрункій фігурі (Коцюб., І, 1955, 395);

Соняшнички молоденькі стирчать по межі (Хотк., І, 1966, 94);

// Уживається при вказуванні на предмет, поверхня якого є місцем виявлення дії.

Ще двоє [теслярів] прикрашали фронтон будинку чудовими візерунками, вирізаними по дереву (Мокр., Острів.., 1961, 70);

Вишивала по канві Цвіт-узор на рукаві Милому (Ус., Листя.., 1956, 118).

2. з місц. в. Уживається при вказуванні на місце, простір, у межах якого відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується.

Зеленіють по садочку Черешні та вишні (Шевч., І, 1963, 24);

Чужі гурти і отари скрізь паслись по наших степах (Стор., І, 1957, 176);

Боровик задумливо ходив по кабінету (Збан., Переджнив’я, 1960, 357);

// з ім. у мн. Уживається при вказуванні на кілька однорідних місць, стосовно яких виконується, відбувається дія.

Се що з порожніми сумками Жили [грішники] голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (Котл., І, 1952, 151);

По хатах починають світити світло (Головко, II, 1957, 162);

Данило.. похапцем шукає по кишенях хоч якогось подарунка (Стельмах, II, 1962, 72);

// з ім. у мн. Уживається при вказуванні на осіб, місця, які хто-небудь часто або неодноразово відвідує.

— Прийде неділя — він не сидить вдома, а вештається десь по шинках з полюбовницею… (Коцюб., І, 1955, 29);

Ходити по лікарях.

3. із знах. в. ім. рука, бік, сторона і т. ін. з означ. Уживається при вказуванні на напрямок дії або на місце перебування, розташування, розміщення кого-, чого-небудь.

Через став по цей бік селянські оселі затихли — ніде ні душі (Головко, II, 1957, 239);

Добра половина чоловічого населення села була десь по той бік ворожого фронту (Коз., Гарячі руки, 1960, 125).

4. з місц. в. Уживається при вказуванні того, в напрямку руху чого також хто-, що-небудь рухається; протилежне проти.

І забули сірий попіл По вітру розвіять (Шевч., І, 1963, 260);

Вниз по Єнісею свистіли, як у трубу, вітри з Заполяр’я (Гончар, III, 1959, 180).

5. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце, простір, що є межею поширення певної дії або ознаки.

Вода шумить!.. вода гуде… І ніженьки по кісточки займає!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77);

Запобігаючи царської ласки, усі троє згодились, щоб Іванець по Ромен Україною правив (П. Куліш, Вибр., 1969, 113);

Мушина хата ввійшла у землю по самі віконця (Панч, II, 1956, 84);

Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (Хижняк, Килимок, 1961, 6).

Об’єктні відношення

6. з місц. в. Уживається при вказуванні на об’єкт, на який безпосередньо спрямована дія.

Мемет.. мовчки поводив по юрбі вибалушеними очима (Коцюб., І, 1955, 398);

Замахнувся [козак Шило] всією жилавою рукою й оглушив пана по голові (Довж., І, 1958, 260);

Брянський і Черниш ударили по конях і поїхали швидше (Гончар, III, 1959, 92).

7. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу, що є метою дії, руху.

І хліб пекти, по телята йти, Коли б мені, господи, Василя знайти! (Чуб., V, 1874, 105);

Роман хотів їхати по доктора (Н.-Лев., VI, 1966, 116);

Пішов Дідок у ліс по дрова (Гл., Вибр., 1951, 87);

Тато.. поліз за пояс по люльку (Вільде, На порозі, 1955, 191);

Іти по воду.

8. з місц. в. Уживається при вказуванні на того (те), за ким, чим хто-небудь тужить, уболіває, сумує і т. ін.; синонімічне часто вживаному словосполученню за з оруд. в. ім.

Задзвонили вранці-рано По генераловій душі (Шевч., II, 1963, 248);

Як зозуля, плакала вітчизна, Чайкою надморською тужила По співцеві вся земля болгарська, По співцеві, що поліг за неї (Рильський, III, 1961, 241);

У тузі по рідному краю Над узбережжям шумливого моря почав він блукати (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 230);

— По мені нікому буде плакати — я круглий сирота (Перв., Дикий мед, 1963, 433).

Об’єктно-обставинні відношення

9. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на вид, сферу діяльності.

Звичайно, переполох, гімназиста забрали і батько везе його додому, наляканий, щоб це не пошкодило йому по службі (Коцюб., III, 1956, 416);

Мартин вийшов поратись по хазяйству (Кос., Новели, 1962, 112);

// у сполуч. з ім. у мн. Уживається при вказуванні на вид діяльності, якою хто-небудь займається, часто, неодноразово міняючи місце перебування.

Вже він і довги сплатив, і процент вернув, вже й корова стоїть на оборі, а він і досі вештається по зарібках (Коцюб., І, 1955, 305);

Яка з Груні робітниця?.. Мізерне. Замучене. З семи год по няньках ходить (Горд., II, 1959, 215);

// рідко. Уживається при вказуванні на те, в межах чого щось поширюється, діє.

Після добового наряду по гарнізону наш окремий взвод пішої полкової розвідки повернувся з міста (Багмут, Записки.., 1961, 6);

Наказ по університету.

Часові відношення

10. з місц. в. Уживається при вказуванні на дію, подію і т. ін., після яких щось відбувається, настає, з’являється, або на особу, після якої хто-, що-небудь лишається тощо.

По сміху плач наступає (Номис, 1864, № 12663);

Та люта пожежа іще не зовсім загладилась: куди не кинь оком, усюди виден був [видно було] по їй прослідок (П. Куліш, Вибр., 1969, 69);

По війні, коли вже одгули бої, восени колись приходив ти до мене і читав поезії свої (Тич., II, 1957, 315);

А як загинув він справді й нема вже йому повороту, То залишився по ньому, проте, наче дар Аполлона, Син Телемах (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 323);

Відпочивати по обіді;

// Уживається при вказуванні на відрізок часу, певний період, після закінчення якого що-небудь відбувається, настає і т. ін.

Настю по безсонних ночах і тривогах хилив міцний сон (Вовчок, Вибр., 1937, 113);

Він зараз у п’ятім класі записався на французьке [французьку мову] і по двох роках дійшов до того, що міг в оригіналі читати Мольєра (Фр., III, 1950, 37);

Минули дні по тій весні, Літа перелетіли (Рильський, III, 1961, 21);

По місяцеві вийшов [Матвій] з лікарні (Ірчан, II, 1958, 267);

// Уживається при вказуванні на певний час у годинах.

Час не стояв, було вже щось по п’ятій (Коцюб., І, 1955, 205).

11. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на того (те), кого, чого не стало (хтось помер, щось зникло, розбилося і т. ін.).

Надя простягла руку полковникові, коли се раптом, — трісь! От і по чашці! Так, широкий рожевий рукавець скинув її зо столу (Л. Укр., III, 1952, 485);

Як не буде миленького, то буде по мені (Сл. Гр.).

12. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на певний (який чимсь характеризується) відрізок часу, коли протікає дія.

— А ти, сину, ..полагодиш свою хату, та по зеленій весні, по теплій погоді й перейдете на нове хазяйство! (Мирний, І, 1949, 322);

З тобою Вдвох, весінньою добою, У садочку зелененькім Та по місяцю ясненькім Ми під явором сиділи (Манж., Тв., 1955, 47);

Та переночували б любенько, побавились, і вже завтра по видному й поїхали б (Свидн., Люборацькі, 1955, 86);

В хаті було добре натоплено, отже, одразу мене приємно охопило, після досить довгої їзди по морозі, тепло (Рильський, Бабине літо, 1967, 59);

— Завтра ми зайдемо до вас у гості і завтра по дню поговоримо й порадимось (Ю. Янов., II, 1958, 217);

// у сполуч. з ім. у мн. Уживається при вказуванні на час, коли відбувається регулярно повторювана дія.

По неділям [неділях] зіходилися баби з слободи та з ближчих хуторів (Кв.-Осн., II, 1956, 470);

Там, де верби, тини і тополі, по ночах замерзає вода (Сос., І, 1957, 205).

13. з місц. в. Уживається при вказуванні на що-небудь як на часову межу тривання дії, стану тощо.

[Юліан:] Ялино!.. Я покохав тебе.., кохать по смерть не перестану! (К.-Карий, II, 1960, 80);

Ото як зварила [Мотря] весною перший обід для трактористів, то так і залишилася по цей день куховаркою в бригаді (Зар., На.. світі, 1967, 341);

// у сполуч. з прийм. з, рідше від та ім. або порядк. числ., що означають день, число, рік і т. ін. Уживається при вказуванні на кінець дії, стану і т. ін.

З березня по вересень 1917 року в газеті [«Пролетарий»] було опубліковано понад 40 промов і статей В. І. Леніна (Наука.., 5, 1967, 3);

У Празі готується до друку велика антологія української поезії (від Котляревського по наші дні) в чеських перекладах (Рильський, IX, 1962, 14);

XXIII з’їзд КПРС відбувався з 29 березня по 8 квітня 1966 року;

// розм. Уживається в стійких словосполученнях при вказуванні на часову межу тривання дії, стану і т. ін.; синонімічне літературному словосполученню до з род. в. ім.

Не багряницею, не злотом — Живою кров’ю він [Т. Шевченко] кипить, Тому його людським кіотам По віки вічні не вмістить (Рильський, І, 1960, 330).

14. з місц. в. Уживається при вказуванні на послідовність у розташуванні, розміщенні певних предметів, осіб, на послідовну зміну однієї дії, особи, одного стану, предмета, явища іншою дією, особою і т. ін.

Сім струн я торкаю, струна по струні (Л. Укр., І, 1951, 51);

Версту по версті місив ногами Давид (Головко, II, 1957, 178);

І так помаленьку, зміна по зміні, топлення по топленню, кампанія печі по кампанії, пустимо всі мартени в республіці, вари, республіко, сталь (Ю. Янов., II, 1958, 242);

Пливуть година по годині в тиші нічній (Сос., Так ніхто.., 1960, 99);

Іван Сидорович уже листав лівою рукою книжки.. і одну по одній скидав на підлогу (Панч, II, 1956, 499).

15. з місц. в., у сполуч. з порядк. числ. та ім. рік, год, весна і т. ін., діал. Уживається при вказуванні на чий-небудь вік.

Як ось настигли жінка і мати Трохимові; за ними учепився і хлопчик його по шостому году (Кв.-Осн., II, 1956, 418);

Меншу, по другій весні дівчинку, забавляє нянька (Коцюб., І, 1955, 150).

Означально-обставинні відношення

16. з місц. в. Уживається при вказуванні на характеристику особи, предмета і т. ін. через їх стосунок до іншої особи, іншого предмета тощо.

— Добрий козак; по батькові пішов (П. Куліш, Вибр., 1969, 62);

Тобі чужим останусь я по крові (Граб., І, 1959, 69);

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (Сим., Земне тяжіння, 1964, 9);

Бабуня по матері; Товариш по школі;

// у сполуч. з прикм., розм. Уживається при вказуванні на особливості, які характеризують кого-небудь.

[Часник:] В нашому ескадроні його ніхто не міг побороти, був перший по силі (Корн., І, 1955, 286);

Був Байда трохи вайлуватий по натурі, неповороткий (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 9);

По вдачі зроду соромливий, Але зовсім не боязкий [Михась] (Воскр., І всерйоз.., 1960, 75).

17. із знах. в. Уживається при вказуванні на яку-небудь межу, міру, що стає ознакою предмета.

Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна, підв’язана валом (Номис, 1864, № 12551);

Вони були голодні. Сніг — по пояс! Їдалень же немає в горобців (Нех., Ми живемо.., 1960, 46).

18. з місц. в., розм. Уживається в складі предикативних конструкцій при вказуванні на стан, у якому хто-небудь перебуває після завершення дії, названої іменником.

Одного гарного дня він тільки повідомив панну Місю про те, що він уже по шлюбі (Вільде, На порозі, 1955, 160);

Микола Потоцький був уже по обіді і далеко червоніший, ніж завжди (Панч, Гомон. Україна, 1954, 269).

19. з місц. в. Уживається при вказуванні на спосіб дії.

[Василь:] Ну, Трохиме, ви тепер наш батько; ..порядкуйте нами по правді! (Кроп., V, 1959, 159);

Людей підняли по тривозі за кілька хвилин (Коз., Гарячі руки, 1960, 115);

Я обходжу гурт товаришів, кожному по черзі стискаю руку (Кол., На фронті.., 1959, 117);

Відчувалося, що з ним можна говорити по щирості (Речм., Весн. грози, 1961, 63);

Грати на скрипці по слуху; Читати по складах;

// Уживається при вказуванні на спосіб називання когось.

Постояла [молодиця] хвильку, назвала його по імені… (Хотк., II, 1966, 190).

20. з місц. в. Уживається при вказуванні на те, за допомогою чого відбувається дія.

— Я спущу тобі намітку білу, ти по ній дістанешся до мене (Л. Укр., І, 1951, 391);

Хід церемонії [прийняття присяги] транслювали по радіо (Гончар, III, 1959, 229).

21. із знах. та місц. в., з особ. займ. Уживається при вказуванні на того, згідно з чиєю звичкою, думкою, чиїм бажанням і т. ін. відбувається дія.

А по мені — вже лучче пий, Та діло розумій (Гл., Вибр., 1951, 28);

Ніяк вона тій княгині не догодить, ніяк не втрапить зробити по її (Вас., II, 1959, 57);

[Настя:] Соціалізм ви́грає!.. Глитай скаженіє, але по його не буде! (Мик., І, 1957, 66).

22. з місц. в. Уживається при вказуванні на підставу якої-небудь дії.

Чоловіка по одежі стрічають, а по уму випроводжають (Номис, 1864, № 11130);

Микола впізнав Нимидору, впізнав її по високому зросту, по новій квітчастій хустці на голові (Н.-Лев., II, 1956, 184).

23. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія; синонімічне літературному словосполученню за з оруд. в. ім.

— Купіть мені, бабусечко, по новій моді убрань хороших! (Вовчок, І, 1955, 105);

Всміхнувсь і відповів Хмельницький: — Я все зроблю по вашій волі (Павл., Бистрина, 1959, 29).

24. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на відповідність кого-, чого-небудь комусь або чомусь.

— Ні, мамо, Галя буде жінка якраз по мені. Я вже її давно знаю… (Мирний, І, 1949, 353);

Вона припадала до журавля, але набрати води не могла — мабуть, не по ній важіль вчепили (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 228).

25. з місц. в. ім. щастя, суть і т. ін. Уживається при вставних словах, що виражають ставлення до висловлюваного, оцінку чого-небудь і т. ін.

Пустив [Мессап] в Енея камінець; Но сей, по щастю, ухилився І камінцем не повредився [забився] (Котл., І, 1952, 287);

Незважаючи на матеріальні злидні, в яких жила наша сім’я, моє дитинство було в цілому, по суті, радісне (Вас., IV, 1960, 13).

Відношення кількості, міри, ступеня

26. із знах. і місц. в., у сполуч. з кільк. числ. Уживається при вказуванні на кількість (точну або приблизну) осіб, предметів, розподіл їх, частоту повторення дії і т. ін.

Старці, по десять раз кланяючись прохожим, протягали руку, просили Христа-ради (Мирний, IV, 1955, 142);

Поблизу волості.. по кілька разом бахкали постріли (Головко, II, 1957, 354);

Марширували по двоє, по четверо, по вісім чоловік у шерензі (Тулуб, В степу.., 1964, 107);

Шаблій на ходу збирав їх [колоски] — по одному, по два (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 105).

27. з місц. в. Уживається при вказуванні на предмет як один з порівну збираних або розподілюваних у процесі дії.

З миру по нитці — голому сорочка (Номис, 1864, № 4490);

Пройшовсь ще раз батько.., далі: — А вам, — до Ганнусі й Андрійка, — нате по бубличку (Тесл., З книги життя, 1949, 169);

Колишні панські будівлі люди вкрили, як горобці копи жита, і розбирали по деревині, по цвяхові, по черепичині (Чорн., Потік.., 1956, 380);

Микола.. дає колядникам по грейцару [крейцеру] (Гжицький, У світ.., 1960, 82).

28. із знах. і місц. в., у сполуч. з кільк. числ. та сл. з кільк. знач. Уживається при вказуванні на обсяг, об’єм розподілюваного.

Буде усім по сім (Номис, 1864, № 3529);

Діти тобі б на старість по стільки давали (Укр.. присл.., 1963, 75);

Всю по краплі кров за свою Вітчизну я віддать готов (Сос., II, 1958, 185).

29. з місц. в. Уживається при вказуванні на тривалість певного проміжку часу, що повторюється.

Чи се ж таки не диво, Та й не дивовина, Щоб по тижню мед, пиво Смоктала дівчина! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 178);

В самім Бистреці стоять дараби: не раз і по місяцеві стоять та чекають, щоби прийшла яка «божя вода..» та вирвала дараби з-серед каміння (Хотк., II, 1966, 350).

30. з місц. в., у сполуч. з кільк. числ. та сл. з кільк. знач. Уживається при вказуванні на певну відстань, яку проходять, проїжджають і т. ін. за однаковий проміжок часу.

Іти по чотири кілометри за годину.

31. із знах. в., у сполуч. з кільк. числ. Уживається при вказуванні на однаковий вік кількох осіб.

Найстарші [учителі-учні].. мали вже по тридцять чи й по тридцять два роки (Довж., І, 1958, 13).

32. із знах. і місц. в., часто у сполуч. з кільк. числ. Уживається при позначенні ціни, вартості за одиницю чого-небудь.

У неділю на селі.. Сиділи лірники та грали По шелягу за танець (Шевч., II, 1963, 98);

Продали їх на базарі По сорок з копою Чи дешевше — та цур з ними! Продали та й годі (Морд., І, 1958, 555);

Купець викинув їм на прилавок «штуку» кумачу по п’ятаку аршин (Тулуб, В степу.., 1964, 209).

33. з місц. в. Уживається при вказуванні на величину, розмір, вагу і т. ін. чого-небудь.

У страху очі по яблуку (Номис, 1864, № 4340);

Коропи в нього по півпуда нагулюються (Стельмах, II, 1962, 62).

34. із знах. в. Уживається в стійких словосполученнях, що передають міру, ступінь, межу вияву дії, ознаки.

— Ні, ти спробуй війни в окопі, сам наковтайся тванюки по горло!.. (Гончар, III, 1959, 136);

По вінця повні ярості [люті] й любові, Стояли ми, замислені (Бажан, І, 1946, 163);

Отже, слухай, щебетуха, Закохався я по вуха В молоду твою натуру (Іванович, Перебендя.., 1960, 56);

[Пан:] Частуй всю челядь досхочу, Пий кожен, хлопці, по зав’язку (Кроп., V, 1959, 270).

Відношення мети

35. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на мету виконання дії, призначення чого-небудь.

Пан прийшов до його по ділу (Мирний, І, 1954, 158).

Відношення причини

36. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на причину дії або стану.

[Терпилиха:] Ми по убожеству своєму продали дворик свій на Мазурівці (Котл., II, 1953, 16);

— Ото ж той Іван Коряк.., як не просили, — таки упер його [чоловіка] по злобі в писарчуки (Григ., Вибр., 1959, 29);

Роман, по молодості, і не догадався збагнути тривогу матері (Стельмах, І, 1962,125).