1. Орфографічний словник української мови

По

По

іменник жіночого роду

річка в Італії

∗∗∗

по

прийменник

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. по — По мені було б: кінець мені був би [II] — по тобі буде: тебе вже не буде, ти вже не житимеш [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. по — прийм. Вж. у словосп.: по березень, по закону (і за законом), по заслузі, по змозі, по карбованцю за кілограм, по коліна (і до колін) у воді, по пошті (і поштою), по праву руку, по радіо передавати, по суботах, по телефону (і телефоном)... Літературне слововживання
  3. по — По, за, з, на Вище ми бачили, що прийменник по з присвійними займенниками мій, моя, моє, наша, наше українська класична література й фольклор не так часто вживали, як це недавно стало поширюватися в літературі, коли чуємо: по-моєму, по-твоєму... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  4. по — прийм., з місц. і знах. відмінками. Сполучення з прийм. по виражають: Просторові відношення: 1》 з місц. в. Указує на предмет, місце і т. ін., на поверхні яких відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. по — По кому-чому, кого-що, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. по — ПО, прийм., з місц. і знах. в. Сполучення з прийм. по виражають: Просторові відношення 1. з місц. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., на поверхні яких відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується. Словник української мови у 20 томах
  7. по — по : ◊ по зверх понад; через (ст): Тяжко по зверх 20-ти роках написати більше (Шухевич) ◊ по цимба́лах → цимбали ◊ п'ять по пе́ршій <�де́сять по дру́гій, ..> перша година п'ять хвилин <�друга година десять хвилин, ..> (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. По — I (Poe) Едгар Алан, 1809-49, америк. письменник; творець детективної прози: фантастично-сенсаційні оповідання насичені атмосферою жаху (Вбивство на вулиці Морґ, Золотий жук); песимістична символістична лірика (Ворон). II найдовша р. Італії; довж. Універсальний словник-енциклопедія
  9. по — ПО, прийм., з місц. і знах. відмінками. Сполучення з прийм. по виражають: Просторові відношення 1. з місц. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  10. по — По пред. 1) По. Не по чім і б'є, як не по голові. ЗОЮР. І. 146. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96 По всьому саду ходила шукаючи, — нема. Дає на рік по сто червоних. Хиба ж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіженна? МВ. (О. 1862. III. Словник української мови Грінченка