поворот

ПОВОРО́Т, розм., рідко ПОВОРІ́Т, ро́ту, ч.

1. Дія за знач. поверта́ти¹, поверну́ти 1–3, 11 і поверта́тися¹, поверну́тися 1, 2, 4.

Невидний поворот руля. Машина стала (В. Еллан-Блакитний);

Он тут він сидів, от придавлена травичка, листочок, що лежав на крисані, а потім упав на камінь від молодечого повороту голови (Г. Хоткевич);

Степан Васильович, мов заєць, петляє з вулички у вуличку, робить несподівані повороти й поволеньки вибирається (М. Стельмах);

Петро Федорович закрив очі; пляма не сходила. Він повернувся на бік – і пляма перейшла за його поворотом (Панас Мирний).

2. Місце, де що-небудь (дорога, вулиця і т. ін.) повертає, відхиляється вбік.

На повороті стає [жінка], розглядає якусь рослину і повертає до мене лице... (М. Коцюбинський);

Рота рушила з місця, а за хвилину зникла за поворотом вулиці (І. Цюпа).

3. перен. Повна зміна у напрямі, розвиткові чого-небудь; перелом.

Від такого трагічного повороту справи у Юрка на голові чуб піднявся, як на їжакові колючки (С. Чорнобривець).

4. розм. Повернення кого-небудь.

Досить довго ждала Регіна на вулиці на поворот Владка (І. Франко);

Щодо грошей, то я тим часом їх маю і, сподіваюсь, на пробування тут і на поворіт додому мені їх стане (Леся Українка);

З зростаючим болем у серці На поворот твій чекає [батько], – тяжка йому випала старість (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Зрі́зувати (зріза́ти) / зрі́зати кут (поворо́т, шлях і т. ін.) див. зрі́зувати.

◇ (1) Круті́ поворо́ти – різкі зміни в суспільстві, в житті, в поведінці кого-небудь і т. ін.

Мінялися влади. Круті повороти робило життя (О. Гончар);

– Я-то вийму [руки з галіфе], а от подивимося, що з тебе вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають (Григорій Тютюнник);

Ле́гше на поворо́тах див. ле́гше;

(2) Обере́жніше на поворо́тах – застереження або погроза тому, хто робить що-небудь не подумавши;

(3) Поле́гше на поворо́тах (д) див. ле́гше.