погожий
ПОГО́ЖИЙ, а, е.
1. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.).
Вийшов я з села ранком погожим і свіжим (Марко Вовчок);
На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі (П. Тичина).
2. Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.).
В спрагу дасть [мужик] погожої води Напитися (І. Франко);
Слабий висунувся по пояс у вікно й жадібно хапав погоже повітря (Дніпрова Чайка);
Україно, живого труда сторона, Зорі ясні, погожії, тихії води! (М. Рильський);
// перен., поет. Наповнений свіжою, чистою водою.
Клюне [горлиця] собі зернятко 1 летить, і летить До погожої криниці Й воркотить, воркотить (А. Свидницький);
// Сприятливий, попутний (про вітер).
Летить корабель білокрилий під вітром погожим... (Леся Українка);
Вічно світитиме над неозорим степом гаряче сонце і вічно колихатимуться на щедрій землі під погожим вітром важкі бронзові колоски (Д. Ткач).
3. перен. Щасливий, безтурботний, нічим не затьмарений.
З новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої (М. Коцюбинський);
// Який виражає спокій, безтурботність.
Погожий погляд.
Значення в інших словниках
- погожий — пого́жий прикметник Орфографічний словник української мови
- погожий — див. ПОГІДНИЙ; (- воду) свіжий, чистий; (вітер) ходовий; (- долю) П. щасливий, безтурботний. Словник синонімів Караванського
- погожий — див. безхмарний Словник синонімів Вусика
- погожий — -а, -е. 1》 Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). 2》 Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.). || перен., поет. Наповнений свіжою, чистою водою. || Сприятливий, попутний (про вітер). 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погожий — Це сприятливий Словник чужослів Павло Штепа
- погожий — Пого́жий, -жа, -же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погожий — ПОПУ́ТНИЙ (який пересувається в одному напрямку з кимсь), ПОДОРО́ЖНІЙ, ХОДОВИ́Й, ПОГО́ЖИЙ (про вітер). Я підніс руку, й машина слухняно зупинилась, хоч попутний транспорт, як правило, зупиняється рідко (Є. Словник синонімів української мови
- погожий — ПОГО́ЖИЙ, а, е. 1. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). Вийшов я з села ранком погожим і свіжим (Вовчок, VI, 1956, 229); На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі (Тич., І, 1957, 20); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- погожий — Пого́жий, -а, -е 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. Чуб. V. 169. З погожої криниченьки коня напувати. Грин. III. 689. Погожий сояшний день. К. ЧР. II. 41. 2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме. Словник української мови Грінченка