1. Словник української мови в 11 томах

погожий

ПОГО́ЖИЙ, а, е.

1. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.).

Вийшов я з села ранком погожим і свіжим (Вовчок, VI, 1956, 229);

На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі (Тич., І, 1957, 20);

*Образно. Комунізму дні погожі Майбутнє людству розстила (Рильський, III, 1961, 96).

2. Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.).

В спрагу дасть [мужик] погожої води Напитися (Фр., X, 1954, 52);

Слабий висунувся по пояс у вікно й жадібно хапав погоже повітря (Дн. Чайка, Тв., 1960, 108);

Україно, живого труда сторона, Зорі ясні, погожії, тихії води! (Рильський, II, 1960, 179);

// перен., поет. Наповнений свіжою, чистою водою.

Клюне [горлиця] собі зернятко 1 летить, і летить До погожої криниці Й воркотить, воркотить (Пісні та романси.., II, 1956, 139);

// Сприятливий, попутний (про вітер).

Летить корабель білокрилий під вітром погожим… (Л. Укр., III, 1952, 743);

Вічно світитиме над неозорим степом гаряче сонце і вічно колихатимуться на щедрій землі під погожим вітром важкі бронзові колоски (Ткач, Жди.., 1959, 69).

3. перен. Щасливий, безтурботний, нічим не затьмарений.

З новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої (Коцюб., III, 1956, 128);

// Який виражає спокій, безтурботність.

Погожий погляд.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погожий — пого́жий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. погожий — див. ПОГІДНИЙ; (- воду) свіжий, чистий; (вітер) ходовий; (- долю) П. щасливий, безтурботний. Словник синонімів Караванського
  3. погожий — див. безхмарний Словник синонімів Вусика
  4. погожий — -а, -е. 1》 Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). 2》 Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.). || перен., поет. Наповнений свіжою, чистою водою. || Сприятливий, попутний (про вітер). 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. погожий — Це сприятливий Словник чужослів Павло Штепа
  6. погожий — Пого́жий, -жа, -же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. погожий — ПОГО́ЖИЙ, а, е. 1. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). Вийшов я з села ранком погожим і свіжим (Марко Вовчок); На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі (П. Тичина). 2. Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  8. погожий — ПОПУ́ТНИЙ (який пересувається в одному напрямку з кимсь), ПОДОРО́ЖНІЙ, ХОДОВИ́Й, ПОГО́ЖИЙ (про вітер). Я підніс руку, й машина слухняно зупинилась, хоч попутний транспорт, як правило, зупиняється рідко (Є. Словник синонімів української мови
  9. погожий — Пого́жий, -а, -е 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. Чуб. V. 169. З погожої криниченьки коня напувати. Грин. III. 689. Погожий сояшний день. К. ЧР. II. 41. 2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме. Словник української мови Грінченка