погожий

ПОПУ́ТНИЙ (який пересувається в одному напрямку з кимсь), ПОДОРО́ЖНІЙ, ХОДОВИ́Й, ПОГО́ЖИЙ (про вітер). Я підніс руку, й машина слухняно зупинилась, хоч попутний транспорт, як правило, зупиняється рідко (Є. Гуцало); Зробивши кілька безрезультатних спроб знайти подорожню автомашину, — надворі було вже поночі, — Андрій, не довго роздумуючи, подався пішки (О. Гуреїв); Галери — ..це величезні кораблі, що ходять на веслах, але з двома щоглами на випадок ходового вітру (З. Тулуб); (Прісцілла:) Не можу я полинуть легенькою половою по вітру погожому в безпечний тихий захист (Леся Українка).

СВІ́ЖИЙ (про воду, повітря і т. ін. — який не втратив своїх природних властивостей, нічим не зіпсований, не забруднений), ЧИ́СТИЙ, ПОГО́ЖИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про сніг, траву і т. ін. — по якому ніхто не ходив, не їздив). Дух прив'ялої м'яти розійшовся в свіжому повітрі (І. Нечуй-Левицький); Пиво було свіже, студене (Є. Гуцало); Вода була у тій криниці — чиста, як сльоза (Марко Вовчок); Чистий сніг, пригнічений туманом, не блищав (М. Коцюбинський); З-під коріння липи било джерело погожої води (І. Франко); Повітря ллється тут незаймане і дике І поїть, і п'янить, і веселить мене (М. Зеров); Вже перший сніг, ніжний і незайманий, встеляє степ (Н. Рибак).

ЩАСЛИ́ВИЙ (про життя, юність, вік і т. ін. — сповнений достатку, щастя, радості, задоволення), РА́ДІСНИЙ, ПРЕКРА́СНИЙ, СОЛО́ДКИЙ, БЕЗХМА́РНИЙ, НЕЗАТЬМА́РЕНИЙ, СО́НЯЧНИЙ, ЗОЛОТИ́Й, КРА́СНИЙ фольк., КРА́СЕН фольк., ПРОМЕНИ́СТИЙ поет., БЛАГОСЛОВЕ́ННИЙ книжн., БЛАГОСЛОВЕ́Н книжн., ЩА́СНИЙ розм., ПОГО́ЖИЙ рідко. Цей Святвечір, .. ці колідки й щедрівки мають для мене значення, промовляють до мене згадками щасливих дитячих літ (М. Коцюбинський); — Коли б мені мати таку, як у тебе, радісну старість (Ю. Яновський); Коли ви будете знати минуле, то знайдете шлях і до прекрасного майбутнього (І. Шаповал); Давнє дозвілля, солодке життя довелося забути (М. Зеров); Безхмарна юність проліта. Надходять зрілості літа (М. Упеник); Поглянеш на таку юність незатьмарену — і сам у душі усміхнешся (М. Стельмах); — Мені хочеться бути майстром на весь світ і щоб життя навкруги було красиве та сонячне (Ю. Яновський); Золоте дитинство: Чи не так, як.. весну, Я бачила кохання й молодощі. І все, чим красен людський вік убогий? (Леся Українка); Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай. — То й долі променистої зазнає рідний край (М. Вороний); — Благословенне життя і в стократ благословенна країна, що простим серцем відкриває шлях у безсмертя (Я. Галан); О, як всім радісно тут стало! Схотілось щасного життя (П. Тичина); З новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої (М. Коцюбинський). — Пор. 2. безтурбо́тний.

Я́СНИ́Й (про день, місяць, пору дня, року — в період якого світить сонце), СО́НЯЧНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, ПОГО́ЖИЙ, СВІ́ТЛИЙ, ПРОЗО́РИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙ поет., РОЖЕ́ВИЙ поет., ПРОМЕНИ́СТИЙ, ПРОМЕНЯ́СТИЙ (ПРОМІНЯ́СТИЙ рідше). Ранок був ясний, погожий, не дуже душний (І. Нечуй-Левицький); День випав погожий, сонячний (Панас Мирний); Якщо в погідну пору вийти на берег (моря), може здатися, що дійшов до краю світу (З. Мороз); Надійшли погідливі дні, закипіла робота (Мирослав Ірчан); Церкви Божі в кришталеві дні погожі молоділи та біліли на майданах (Т. Осьмачка); А день був такий світлий, такий чистий (Григорій Тютюнник); Я люблю прозору синю осінь (Н. Забіла); На Везувій і на Капрі не варт було.. їхати в такий не досить яскравий день (Леся Українка); Ти, як сонце, душу Мені освітила, Так, як ранок сяйний, Розігнала тугу (М. Костомаров); У сяйві рожевого ранку пишаються сади в білому буйному цвіті (С. Васильченко); Йде весна, весела, промениста (М. Гірник); Променястий ранок.